Выбери любимый жанр

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 6

Изменить размер шрифта:
6

КУЦИЙ

Ходить піп ко­ло крам­ниці
Та й чо­гось пи­тає.
Аж до нього та­кий хит­рий
Жидок підбігає:
«Добродзею, доб­род­зею!» -
Просить по­че­ка­ти
Та й но­во­му но­жи­кові
Ім’я яке да­ти.
А той, дов­го не га­дав­ши,
Казав но­жик да­ти,
Зламав йо­го та й ка­же:
«Куцим бу­деш зва­ти!..»

ЦИГАН З ХРОНОМ

З копійкою ци­ган­чук
По яр­мар­ку хо­дить
І ку­пив би, мо­же, що,
Та все не зна­хо­дить.
Усе та­ке до­ро­ге,
А в нього копійка,
По копійці тільки хрін
Продає жидівка.
Мнявся бідний ци­ган­чук,
Далі, що ро­би­ти?
Без гос­тин­ця ж не іти,
Треба щось ку­пи­ти!
До жидівки і побіг,
Купив то­го хро­ну,
За па­зу­ху по­ло­жив
Та й пішов до­до­му.
От удо­ма ци­ган­чук
Свіжий хрін сма­кує,
В носі кру­тить та вер­тить,
Сльози не вга­мує.
А все-та­ки не­бо­рак
Хрону не ки­дає,
Іскривився, пла­че, їсть
Та все при­мов­ляє:
«Плачте, очі навісні,
Щоб по­виліза­ли!..
Таже ж ба­чи­ли самі,
Що ви ку­пу­ва­ли!..»

А НЕ ХАЛАСУЙ!

«Ото, та­ту, маєм во­ду,-
Каже ци­ган­чук,-
А як­би нам іще си­ру
Та му­ки до рук -
Наварили б ва­ре­ників,
Сіли край сто­ла…»
Тут ста­ро­му вже по горлі
Слинка по­тек­ла…
«А як­би нам іще мас­ла,
Отоді ба­луй!»
Тут ста­рий йо­го фан­дою:
«А не ха­ла­суй!»

МІСЯЦЬ

Нічка ти­ха, зорі світять,
А мо­роз кре­пить;
Циган си­на до міся­ця
Лицем ста­но­вить.
«Отак, си­ну мій Ро­ма­не!
Отак, дур­ню, стій
Та з па­зу­хи вий­ми ру­ки,
До міся­ця грій!..»
Стоїть бідне ци­га­нят­ко,
Холод ка­ме­нить,
А ста­рий пішов до ха­ти
Людей ту­ма­нить.
Витуманив ку­сок са­ла,
Хліба бо­ху­нець,
Вийшов з ха­ти та до си­на -
Син як камінець.
«Ой міся­цю! - ци­ган ка­же.
Жаль твої кра­си!
Ти лиш світиш, а не грієш,
Дармо хліб їси».

ЦИГАН НА ТОЛОЦІ

Вийшов ци­ган на то­ло­ку,
Косить, бідний, ко­сить -
А гос­по­дар обіда­ти
Цигана не про­сить,
А дав чар­ки по­ню­ха­ти,
Хліба за­ку­си­ти
Та й знов та­ки зас­тав­ляє
Цигана ко­си­ти.
І скри­вив­ся ци­га­ню­га,
Косить, бідний, ко­сить,
А гос­по­дар по­луд­на­ти
Цигана не про­сить.
А знов чар­ки по­ню­ха­ти,
Хліба за­ку­си­ти
Та й знов та­ки зас­тав­ляє
Цигана ко­си­ти.
Ізнемігся бідний ци­ган,
Косить і не ко­сить,
Аж під вечір пан гос­по­дар
Вечеряти про­сить.
Просить йо­го до світлиці,
Садить на по­саді,
Наливає чар­ку, дру­гу…
Такий ци­ган ра­дий!..
От по­да­ли си­ро­ват­ку,
Циган уплітає,
Аж тут ку­ма ва­ре­ни­ки
З печі ви­су­ває.
Кинув ци­ган си­ро­ват­ку,
До дру­го­го взяв­ся.
Лигав-лигав ва­ре­ни­ки,
Аж роз­пе­ре­зав­ся.
Далі годі! Си­дить ци­ган,
Тільки пог­ля­дає,
Аж тут ку­ма по­ро­сят­ко
З печі ви­су­ває.
Гекнув ци­ган - та й із ха­ти,
Не хо­че і жда­ти:
«Вміли, - ка­же, - на­ва­ри­ти -
Не вміли по­да­ти!»

ЦИГАНСЬКИЙ КІНЬ

Вивів ци­ган на яр­ма­рок
Коня про­да­ва­ти…
Посходились яр­мар­кові,
Стали ог­ля­да­ти…
Оглядають - кінь, як сокіл,
І ганчі не має!
А сам ци­ган кру­гом хо­дить
Та все при­мов­ляє:
«Що ко­ни­на, то ко­ни­на!..
А щоб язик ма­ла,
То во­на б вам, лю­ди добрі,
Всю прав­ду ска­за­ла!»
Купив який­сь ту ко­ни­ну,
Дома ог­ля­дає!..
Аж ко­ни­на йо­го справді
Язика не має…

СПАСИБІ

Сидить ци­ган на го­роді
Темненької ноч­ки,
До блис­кав­ки ви­би­рає
Чужі огіроч­ки.
Та все собі про­мов­ляє:
«Блисни, бо­же, блис­ни!»
А гос­по­дар йо­го зза­ду
Як ви­ла­ми свис­не!..
«А сто бісів в тво­го батька
Та у твої гру­ди,
Розкрадати мою пра­цю!..
А що те­пер бу­де?..»
«Ой ба­теч­ку, го­луб­чи­ку,
Чиніте, що знай­те,
Тільки про­шу вас, па­нот­че,
За пліт не ки­дай­те!»
«Оже ж ки­ну!»- «Бійтесь бо­га!..»
«Кину, бісів си­ну!»
Підняв ци­га­на на ру­ки
Та й че­рез пліт ки­нув.
Тоді ци­ган підійняв­ся
Та як за­ре­го­че:
«Мені то­го й бра­ку­ва­ло…
Спасибі, па­нот­че!»
6
Перейти на страницу:
Мир литературы
Наши партнеры