Выбери любимый жанр

Пісні - Руданський Степан Васильевич - Страница 4

Изменить размер шрифта:
4

ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ

Тілько-м ро­ди­лась, злая не­до­ля
Стала, ска­за­ла без жа­лю:
"Будеш ту­жи­ти, сер­це в'яли­ти,
те­бе я тим бла­гос­лов­лю!"
З тої го­ди­ни щас­тя уп­ли­ло,
І слід не­до­ля за­ме­ла,
Звалився камінь тяж­кий на гру­ди,
На сер­це ту­ге за­ляг­ла.
Де ступ­нем ступ­лю, тер­ни­на ко­ле,
Кров об­ки­пає на но­гах;
Де оком гля­ну, сум­но та тем­но,
Ніби намітка на очах.
Не світить місяць, не гріє сон­це,
Чорніє не­бо, як зем­ля;
І, як в склепінні ме­жи вмер­ли­ти,
Межи жи­ви­ми ход­жу я.
Знущайся, до­ле, не жа­луй си­ли!..
До каплі кров мою іспий!
І від лю­дей за­би­те тіло
Землею тем­ною нак­рий!

ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...

Хлопці-молодці,
Пийте, гу­ляй­те!
Жваві дівча­та,
Хлопців ко­хай­те!
Бо вес­на од­на -
Згадайте, лю­ди!
І в нас дру­гий раз
Весни не бу­де!..
Шумує ви­но,
І мед і пи­во…
Склянками, хлопці!
Чарка не ди­во!..
Пийте за лич­ка,
За чорні бро­ви!
Нехай дівча­та
Будуть здо­рові!
Музики гра­ють,
Смичками ма­ють;
Жваві дівча­та
На вас мор­га­ють!..
Обійміть дівча,
Котра вам ми­ла!
Танцюйте, хлопці,
Поки є си­ла!
Не зна­ти, що рік
Дівчатам ска­же…
Може, не од­на
Косу зав'яже…
Може, й з нас кот­рий
Піде між лю­ди,
Зав'яже дівча,
Господар бу­де!..
Тоді не по­ра
Буде гу­ля­ти,
Тоді не по­ра
Буде й ко­ха­ти…
Хлопці ж мо­лодці,
Пийте, гу­ляй­те!
Жваві дівча­та,
Хлопців ко­хай­те!..

СТУДЕНТ

В славнім місті Пе­тер­бурзі,
Недалеко від Не­ви,
Із бо­ло­та виг­ля­дає
Хата бідної вдо­ви.
Стара ха­та зо вдо­вою
Разом вік свій віджи­ла,
Почорніла, по­хи­ли­лась
І в бо­ло­то увійшла.
Увійшла по самі вікна…
В ґанку схо­ди до сіней;
В сінях набік по­хи­ли­лись
Двоє скрив­ле­них две­рей…
І нап­ра­во старій бабі
Смерть підпи­сує па­тент,
А наліво без копійки
Б'ється з нуж­дою сту­дент.
Зима лю­та. Вітер сви­ще,
Сніг по вікнах бряз­ко­тить,
Мороз ду­шу обіймає,
Мороз тіло ка­ме­нить.
А у хаті на пос­телі
У сур­дуті і пла­щу
Сидить сту­дент ме­ди­ци­ни
Другий місяць без бор­щу.
І живіт, як гриб, за­пав­ся,
Облізає го­ло­ва…
І ос­тан­ня до­го­рає
Його свічка лой­ова.
І си­дить він, пог­ля­дає
На по­хи­ле­ну стіну -
Під стіною ле­жить че­реп,
Нема й криш­ки тю­тю­ну.
І стіння кру­гом чорніє…
Тілько ла­зять па­ву­ки.
Тілько сум­но виг­ля­да­ють
Із шка­лу­бин пру­са­ки…

12 ген­ва­ря

КАЛИНО-МАЛИНО

Калино-малино,
Ряснеє де­рев­це!
Хто ж те­бе при­гор­не,
Дівчинонько-серце?
Тяженько здих­ну­ла,
Дівчинонька ка­же:
"Той ме­не при­гор­не,
Хто ко­су зав'яже!.."
Головка хит­ну­лась,
Коса роз­ви­ну­лась,
До білої шиї
Шовком при­гор­ну­лась…
Косо, пиш­на ко­со!
Хто те­бе зав'яже?..
"Хто ме­не зав'яже,
То віно­чок ска­же".
Василечку ми­лий,
Любий та ко­ха­ний!
Зелен барвіноч­ку -
Віночку рут­вя­ний!
Хто ж те­бе, віноч­ку,
Розплітати бу­де?
"Запитайте, лю­ди,
Мої білі гру­ди!.."
Місяця-підповня
Пишні по­ло­ви­ни -
Груди, білі гру­ди,
Милої дівчи­ни!
По кім ви здих­не­те
Тяженько впівночі?
"По кім ми здих­не­мо -
Знають чорні очі!.."
Чароньки дівочі -
Горять чорні очі,
Як в чис­то­му небі
Зорі опівночі!..
Очі, ясні очі!
Зорі над зо­ря­ми!
По кім ви заллєтесь
Першими сльоза­ми?
"По кім ми зап­ла­чем -
Не пи­тай­те, лю­ди:
Тому пер­ша слізка,
Хто нам ми­лий бу­де!"
Спаде пер­ша слізка,
Здихнуть білі гру­ди,
По кім здих­нуть гру­ди,
Того вінок бу­де…
Хто вінок розв'яже,
Той ко­су зав'яже,
Той дівча при­гор­не,
Щиру прав­ду ска­же.

ГОЛУБОНЬКО-ДІВЧИНОНЬКО...

Голубонько-дівчинонько,
Зіронько моя!
Не пи­тай­ся, моя ми­ла,
Чого сму­тен я!
Живо-живо то­го смут­ку
І ти не ми­неш!..
Отоді ти, моя ми­ла,
Мене спом'янеш…
Голубонько-дівчинонько,
Мій ро­же­вий цвіт!
Ти ве­се­ла, світом ра­да,
Тобі ми­лий світ!..
Живо-живо світом зну­диш,
Тяженько здих­неш…
Отоді ти, моя ми­ла,
Мене спом'янеш!..
Гудуть пчо­ли ко­ло те­бе,
Ти, як лист, дри­жиш…
Ти їх го­ниш, не од­го­ниш
І са­ма біжиш…
Живо-живо під ті співи,
Як ди­тя, зас­неш…
Отоді ти, моя ми­ла,
Мене спом'янеш…
Ти за­то­пиш очі в очі -
Очі не схиб­нуть!
Тобі див­но, що чужії
Від твоїх змиг­нуть…
Живо-живо са­ма гля­неш -
І са­ма змиг­неш.
Отоді ти, моя ми­ла,
Мене спом'янеш…
Ти вітаєш, обіймаєш
Своїх і чу­жих!
Як ди­ти­на, ти, дівчи­но,
Ластишся до них…
Живо-живо од чу­жо­го
Руки од­ви­неш…
Отоді ти, моя ми­ла,
Мене спом'янеш…
Прийде ра­нок - ти ве­се­ла,
Других ве­се­лиш…
Прийде нічка - ти в пос­телі,
Як го­луб­ка, спиш…
Живо-живо цілі ноч­ки
Оком не ски­неш…
Отоді ти, моя ми­ла,
Мене спом'янеш…
4
Перейти на страницу:
Мир литературы
Наши партнеры