Ліна Костенко. Поезія - Костенко Ліна - Страница 48

       і щоб ніяких травм

                 і чогось такого простого

                          як проростання трав

                 і чогось такого дивного

                            як музика

                                        без блазенств

                                 І  слова

                                           хоча б єдиного

                                                           що мав безсмертний сенс

*

Віки минули

             і віки грядуть

       Чи людством бути

                               люди ще спроможні?

       Демографічні вулики гудуть

                    а стільники розтоптані й порожні

*

І виростають покоління

                                 котрі не чули тишини

О найстрашніше з літочислень —

                        війна війною до війни!

        І вже новітні канібали

                      і втрат людських не одридать

          Що вберегли ми

                                  що надбали

                                              щоб дітям в спадок передать?!

*

Тривожними уважними очима

          моя душа подивиться на все

                 Які фатальні наслідки й причини:

                              великий світ над прірвою пасе!

*

Хто в нашу долю тільки не втручався

          В яких тенетах тільки не б'ємось

              Духовний Чорнобиль давно вже почався

                       а ми іще тільки його боїмось

*

Негідно бути речником юрби

      Раби рабів ще гірше ніж раби

             Грядущий хам вже навіть не гряде

                       Уже він сам в грядуще нас веде

*

Дозиметром не виміряєш дози

       тотального спустошення душі

             Історія лягає під бульдозери

                    Сучасний світ штампує фетиші

*

Спасибі предки за духовний спадок!

            Трагічна доля ваших Фермопіл

                     де хлопчаки стріляють із рогаток

                                в очниці прадідівських черепів

*

Всілякі «ізми»

                    і всілякі «нео»

      Усі держави з поглядом Горгон

            Мені б курінь на острові Борнео

                  Але мабуть і там вже полігон

*

Калина міряє коралі

       а ти летиш по магістралі

               Життя — це божевільне раллі

                         Питаю в долі

                                     а що далі?

*

Не так страшна та річка Лета

           не так цензура та гірка

                       як самознищення поета

                                  брехнею власного рядка

*

Душа у вирій проводжає птиць

        Трагічний профіль сходить над снігами

               Поет не буде ширмою для вбивць

                      Були

                               і є

                                   і будем ворогами

*

Як страшно оре історичний плуг!

        Які скарби

                         були були

                                          і зникли!

                  В глухі часи загострюється слух

                               В епоху гласності усі до всього звикли

*

Спасибі вам за побажання влетів

        Лечу на перебитому крилі

               В Червону книгу запишіть поетів

                         Поети теж зникають на землі

*

Душа здригнеться і в астралі

       Де ж те як писанка село?

             В майбутнє підуть магістралі

                         а України наче й не було?!

*

Кричали «біс»

           пишались зробленим

     Прогрес любили над усе

                 Летить лелека над Чорнобилем

                             нікому діток не несе

*

Мій добрий ліс

                          моя любове

        Тепер ти тільки мої сни

                   І листя різьблене дубове

                            І крона царствена сосни

*

Який був світ

                      античний і готичний!

          Це снилось людству

                                          чи таки було?

*

Світ робиться сухий і прагматичний

         Вже ледве б'є кастальське джерело

*

Струїли все

                  пора на карантин

і вам поля

                й тобі соснова кроно

         А може й зараз твориться бурштин

               але про це ще людству невідомо

*

Ох які усі ми генії

                 не настачишся вінків

           Тільки що ж це там за постаті

                                             там

                                                   у далечі віків?

                   Порівнявши

                                       перевіривши —

                                                                  еволюції нема

                           Так

                                 нічого

                                            милі віршики

                                                                    павутиночка ума

*

Ліси та гори

                     мудрі як Тагори

         Ще кажуть мудрі камінь і сова

                Де чудодійний корінь мандрагори

                         щоб переклав ту мудрість на слова?

*

Неправда хлопці

                             слава — не аванс

         Ця слава часом — славі протилежність

                 Усе це ігри на один сеанс

                         Люблю свободу

                                                слава теж залежність

*

І сум

          і жаль

                    і висновки повчальні

           І слово непосильне для пера

                       Душа пройшла всі стадії печалі

                                                  Тепер уже сміятися пора

*

Десь там планети в просторі без меж

          Яка сумна у безвісті ночівля!

                 А може ми їм світимося теж?

                        А може ми їм зіронька вечірня?

*

Ніч одягає на груди

                                свій старий медальйон

            Місто спить як строфи Верхарна

                       Скільки років землі —

                                                             і мільярд