Чорний іній - Строкань Валентин - Страница 6

• Предыдущая
• 6/53
• Следующая

А потім, важко переводячи дух, довго стояли на березі і скрушно дивилися, як то ліворуч, то праворуч ростуть тороси й витягуються вздовж берега в суцільний фортечний мур з баштами та бійницями. Крига рухалася не за вітром. Дув чистий норд, а крига рухалася з норд-осту. Напевно, величезна сила, що штовхала її, чаїлася десь далеко в морі. Вся прибережна крига суцільною масою сунула в південно-західному напрямку.

«Принаймні з цього боку небезпека нам не загрожує», — філософічно підсумував Щербо. Потім докірливо подивився на старшину:

— А ти казав — танки...

«..У Ґренландії льодовики ґрунтовно проморожені, тут же більшість їх має температуру 0°С. Ґренландія... Крига століть. Острів Туле. Спогад про нього повертає мене до думок про те, що не на містичних шляхах знайде Німеччина свою могутність і не доктрина «Одвічної криги», проповідувана недоумкуватим старцем Горбігером, відродить германську расу. Адже це маячня...

У нескінченних просторах розгортається одвічна боротьба криги й вогню, сил тяжіння та відштовхування. Нема сталого розвитку, є тільки серія злетів і падінь, великі потопи, переселення народів, володарі й раби, надлюди проминулих віків, коріння раси, арії, які спускаються з гір, аби правити Землею.

Сорок століть тому на території теперішньої пустелі Гобі квітувала цивілізація. Внаслідок екологічної катастрофи виникла пустеля, а ті, хто вижив, перекочували до Гімалаїв. Тор, бог нордичних легенд, був одним із героїв переселення. Мігранти з Гобі — арійський корінь, основна раса. Після гобійської катастрофи Вчителі вищої цивілізації осіли в гімалайських печерах і там розділилися на «два шляхи» — лівої та правої руки. Одні, праві, назвавши свій центр Агартхі, віддалися спогляданню і не втручалися у земні справи. А другі заснували Шамбалу — центр могутності й насильства, що керує стихіями й народами та прискорює прихід людства до «шарніра часу».

Десь існує не відоме нікому Місто, де мешкають «Вищі Невідомі», сміливі й жорстокі велетні, подібні до тих, котрі в гімалайських таємних криївках сплять під золотою оболонкою. Ті, що укладуть з ними Пакт, на тисячоліття змінять життя на Землі й нададуть сенсу нині безцільному існуванню людства.

Але магія живе лише в серцях сильних. Якщо ми не підготуємося, не укладемо з ними союзу, — а для цього необхідно зрівнятися з ними в розвитку, — то всі ми залишимося рабами, лайном.

Вріль — це певна грандіозна енергія, якою просякнутий Всесвіт, це нерв можливої людської божественності. Той, хто оволодіє Врілем,— Маг — стане владикою свого тіла, володарем інших людей і всього світу. Маги — провідники народів — можуть укладати з Шамбалою союзи, приносячи клятви та жертви.

Після того, як втаємничені змінять рівновагу духовних сил, Могутності дозволять вийти з печер «Вищим Невідомим»— боголюдям, надлюдям. Вони повинні дати Німеччині владу над світом і зробити її провісницею майбутнього надлюдства.

Оце вам доктрина Одвічної криги — символ відродження німецької нації. Неоязичницька магія, одягнута у східне вбрання й наділена індійською термінологією. Нісенітниця, маячня...

Теософічні товариства «Вріль», «Туле», гіммлерівські експедиції по таємниці рун, інститут «Аненербе» (Спадщина предків)... Я послав їх до дідька! І навіть цих тайняків з «Товариства Полярних»... А блюдолиз гауптштурмфюрер доктор Шефер керував експедицією СС до Тибету, хоча на його місці мав бути я! 13 грудня 1939 року він, а не я, зробив годинну доповідь у гуртку друзів Гіммлера «Про пошуки колиски індонімецької раси». А чого варта квітнева експедиція на острів Рюген? Її очолив доктор Фішер. Залучити техніків, учених, військових до перевірки фантасмагорії — так званої «теорії порожнистої землі». Середньовіччя! Радари, фахівці з радіолокації!.. І це тоді, коли на Східному фронті потрібно напружити всі сили. Яке щастя, що доля вберегла мене хоч від цього! Та від участі в експедиції адмірала Берда. Тут ми бодай зайняті справою.

Ірраціоналізм у країні Геккеля та Гумбольдта! Система світобудови, для засвоєння якої досить чотирьох правил арифметики! Хоча, можливо, щось випадає з мого розуміння? Адже за допомогою космогоній Горбігера Гітлер відроджує давню магію не як ритуал, а як найціннішу динамічну силу, що обробляє й підкорює масову свідомість. Мораль, релігія, наука стають порожніми словами, безглуздим базіканням невігласів.

Але ж теоретик «Туле-гезельшафт» і «Вріля» Гаусгофер, невже він сам вірить у цю нісенітницю? Того, хто прийняв в Азії таємничу обітницю «червоної свастики», 1923 року познайомили з «сором'язливим єфрейтором». Гаусгофер тільки-но повернувся з Тибету, де промандрував кілька років у пошуках країни «концентрату духу», цієї таємничої Шамбали. (Познайомив їх, між іншим, асистент Гаусгофера Рудольф Гесс.) «Повернення до джерел» — теж ідея Гаусгофера: завоювання Східної Європи, Середньої та Центральної Азії разом з Паміром, Тибетом та Гобі. Це — район-серце. Його володар — володар усієї планети.

Блискучий санскритолог та сходознавець, завідувач кафедри в Мюнхенському університеті... Мені цього не збагнути. Чи, може, його спокусив чин групенфюрера СС?.. З Горбігером усе зрозуміло. Старий, що впадає в маразм, для нього ореол пророка, немов брязкальце для немовляти. Вікові зміни, сказати б. Але Карл Гаусгофер, який ставить інтуїцію і містику на один щабель з науковим дослідом і раціональними методами пізнання, — це феномен.

Духовна влада... Отже, і ця війна — конфлікт перш за все духовний? А гуркіт гармат, гримотіння танкових двигунів, кров, піт, сльози мільйонів— це лише побічний ефект духовного зіткнення? Всього-на-всього давня таємнича легенда, втілювана з патологічною люттю, квазірелігійною переконаністю, близьким до шаленства захватом?.. Безглуздя!»

Він випустив з побілілих пальців ручку й швидко схопив пляшку з коньяком, постарався, щоб рука не тремтіла, водночас очікуючи та боячись цього трему, і плеснув у чарку коньяку. Швидко випив. Потім, уже повільно, розкурив сигару. Рука сама потяглася до ручки, і на листку, перекресливши зронену краплю коньяку, з'явилися слова: «Дурниця! Лайно!!!»

Вони втратили всі запаси на чотири доби рейду. Разом з саньми зникла їжа, частина набоїв та гранат, два намети, два примуси, запас гасу та спирту, вибухівка, всіляке начиння, необхідне в арктичних умовах. Та «золоте правило Щерба» — зброю, боєзапас та альпіністське спорядження завжди мати при собі — спрацювало й цього разу. Крім того, група Байди мала примус, один намет та недоторканний запас їжі на добу. Старшині й Смазі вдалося врятувати три надувні човни...

Не минуло й двох годин, а бійці групи Байди, подолавши висоту в кількасот метрів, зійшли на вершинне плато.

Звідси добре проглядався весь острів. Якби не окремі темно-сірі лисини, — скельні піки, що ледве пробивалися крізь снігово-крижану товщу, — можна було подумати, що вони опинилися на величезному айсберзі. Заледенілі, оброслі кригою схили, перегини, кулуари. Згори льодовик вражав: суцільні рвані тріщини, великий язик із розвалами брил, різко вирізнялася смуга скуйовдженої чорної криги в крайній частині. Трохи далі — суцільні снігові болота салатного кольору. Фіорд розтинав острів майже навпіл, він був геть заледенілий, а гирло його було забите торосами. Неширока протока відділяла їх від розташованого на північному заході острова Грунланн. Криги в протоці не було. Навкруги — ні звіра, ні птаха, сама лише первісна тиша, безмовна крижана пустеля.

Уважно огледівши всі досяжні зору закутки, Байда дійшов висновку, що німцем тут і не пахне. Вирішили повертатись.

«Нас тут шістдесят дев'ять вояків, полярних солдатів рейху».

Майор Гревер поворушив пальцями ніг, одягнутих у грубі вовняні шкарпетки ручної в'язки, подумав і, акуратно закресливши слово «рейху»,надписав «Великої Німеччини».

• Предыдущая
• 6/53
• Следующая