Пентакль: Збірка - Олди Генри Лайон - Страница 29

• Предыдущая
• 29/69
• Следующая

— Ні, Андрійку! — зітхнула червоний боєць Бондаренко. — Не будеш ти, біляк, мене цілувати. Я сама тебе поцілую…

— Знаєш, Андрійку, подумала я зараз… Якщо мертві, нарешті, помиряться, може, і живим легше стане? Ціле століття, рік за роком — кров і кров, ворожнеча і ворожнеча, страшніше, ніж у пеклі! — Можливо. Тільки як їм… Тільки як нам помиритися?

— Неспокій, — прошепотіла Оксана. — Немирье, — переклав Андрій.

• Предыдущая
• 29/69
• Следующая