Выбери любимый жанр

Дозвiл на помсту (на украинском языке) - Логвин Юрий - Страница 2


Изменить размер шрифта:

2

- Ти довго вивчав боротьбу?

- Я жив у печерi в одного проповiдника. У нього я навчився. Тому й затримався на цiлий рiк. Я володiю майже всiма тими прийомами, що й вiн!

Знов скривився старший брат. Тодi Хусейн сказав:

- Покличте кого-небудь. Нехай вдягнеться в панцир, як хрестоносець, i нехай буде з мечем. Менi дайте палицю. I я вам покажу, на що я здатний.

- Ну що ж, зробимо!

Наказав привести воїна, одягненого в чужоземний обладунок. Небавом прийшов такий, зi зброєю хрестоносця. Старший брат вишкiрив рiвнi зуби з-пiд рудуватої бороди.

- Якщо ти збрехав... - а тодi озброєному: - Бий його насмерть! Даю дозвiл!

Панцирний замахнувся вузьким мечем. Та Хусейн миттю вiдскочив набiк. Меч просвистiв над самою головою. В ту мить, коли воїн затримав меч, щоб знов його пiдняти, Хусейн пiдвiв посох трохи вгору. Ним вiн не вдарив, а якось пiдколупнув нiби руку бiля пахви залiзного чоловiка. Рука з мечем зависла, а Хусейн вдарив посохом по зап'ястю. Меч iз дзвоном упав на землю...

Хусейна залишили одного в келiї. Сказали, щоб вiн чекав, що скаже про його справи сам Старець. Минуло кiлька днiв. I з ним нiхто не розмовляв, тiльки ставили йому воду i хлiб. За якийсь час прийшов один iз молодших асасинiв:

- Ходи!

У старшого брата його не посадовили, а наказали стояти.

- Тебе надсилали в Iндiю споглядати за дiями нашого воїна. Тобi не казали вчити санскрит, iндiйську боротьбу. Крiм того, ти втаїв те, що два тижнi був у храмi блудниць i вiддавався iндiйськiй розпустi. Отож, за те, що все вивiдав, принiс ножi i золото, Старець каже тобi: "Добре!" А за самочинство тягатимеш воду з фортечного колодязя.

Цiлiсiнький рiк з раннього досвiта до вечiрньої молитви крутив Хусейн корбу фортечного колодязя, що був завглибшки двiстi стоп.

Нарештi старший брат покликав Хусейна до себе i передав другому, бiлявому чоловiковi з блакитними очима, з довгою рудуватою бородою, який навчав його франкських звичаїв, мови. Затим Хусейна надiслали до табору хрестоносцiв у Палестинi. Вiн мав вивiдати, зо сталося з двома асасинами, котрих надiслали покарати одного барона, який нiби хотiв замирення з Саладiном та пiдбивав до цього iнших хрестоносцiв. Гiрський старець поклявся вбити кожного, хто був за мир, навiть тимчасовий. Вiн добре тямив, що миром з хрестоносцями Саладiн скористається, щоб остаточно зруйнувати фортецi асасинiв.

Хусейн прикинувся недорiкуватим напiврабом, напiвфранком i став служити одному хрестоносцевi з Венецiї. Потроху розгледiвся на все. Взнав про долю двох асасинiв, що не повернулися, i допомiг втекти бранцевi-мусульманину, одному iз прославлених лицарiв арабського вiйська.

За ними була погоня. Якраз вони добулися до того мiсця, де гори зовсiм наблизились до моря. Сказав тодi Хусейн визволеному чоловiковi:

- Слухай, Махмуде, ходiмо тепер у фортецю. Полишимо коней i гiрськими таємними стежками спокiйно дiстанемося до Захiдного Гнiзда.

Махмуд зразу ж спинив коня.

- А ти чого у той вертеп збираєшся?\

- Бо там безпечно вiд франкiв. Спокiйно, а звiдтiля ти вже можеш пробратися чи до Багдада, чи до Каїра, як захочеш. Можеш i в Дамаск.

- Е, нi! - сказав Махмуд. - Це менi не з руки. Якщо франки мене тримали в полонi три мiсяцi, то асасини мене не протримають у фортецi й три днi...

Завагався тодi Хусейн. Певно, вiн, Махмуд, кимсь iз старших теж суджений... I стис ножа, але подумав: "Не було ж наказу".

- Ну, ти як хочеш, а я пiшов! - Хусейн злiз iз коня, кинув поводи. - Кiнь менi тепер не потрiбен, вiзьми собi, буде тобi за повiдного.

Але Махмуд здав свого коня назад.

- Вiдiйди далi, тодi вiзьму... - голос воїна ледь затремтiв.

- Ти боїшся асасинiв, я бачу. I що вартi твоя шабля i келеф... Але я не зачеплю тебе.

Махмуд мовчав i чекав, поки хлопець вiдiйде на стежку. Вона вела вгору, в гiрську ущелину. I тодi втiкач покликав коня, вхопив його за повiд i помчав кудись понад морем, тiльки з-пiд копит бризкала жорства, i десь звуки того чвалу розтавали в задусi левантiйської ночi.

Отак Хусейн вiдчув у собi неабияку силу, могутнiсть, коли вiн, майже беззбройний, наводив жах на досвiдченого, сильного i вправного воїна. I той був над ним на конi, при шаблi i при келефi. Он вона яка, наука наша, он яка сила братства асасинiв!

...Гнiздо.

Розповiв вiн про долю тих двох невдах асасинiв, про всi справи в християнському таборi, про їхнi незгоди. Не забув i про втечу Махмуда.

Почувши про Махмуда, старший брат аж пiдскочив i змахнув рукою, нiби намiрився вдарити Хусейна. Та не вдарив - це заборонялось мiж iсмаїлiтами. Але Хусейн затремтiв усiм тiлом.

- Ти все хочеш зробити по-своєму! Роби тiльки те, що тобi наказують! Хоча б твоя мати сидiла у в'язницi, якщо в тебе нема наказу, не визволяй! Iди молись i чекай.

Новий наказ був гiркий: iти в мiсто християнське. Там хрестоносцi влаштували шпиталь. У ньому треба було влаштуватися, прислуговувати лiкарям, доглядати хворих.

За якийсь час трапилася i тут спокуса Хусейновi. Був бiй, i з бою до шпиталю везли багатьох хрестоносцiв. Потрапив туди той заброда, що збезчестив та вкрав його сестру. Вояка посивiв, але очi лишились такими ж блакитними i жорстокими. I тiло було, як i ранiше, тiльки цього разу сiчене шаблями i бите келефами.

Хусейн виконував найретельнiшим чином усi накази лiкаря-християнина, за походженням сирiйця, i з усiх сил допомагав йому. Але думка про помсту пекла його i вдень i вночi.

Якось, коли християни щось там святкували, вiн виконав усi розпорядження лiкаря-сiрiйця i попрямував до головної брами. Час був непевний, i охоронцi були напоготовi i при повнiй зброї. Хусейн попрохав у сторожi, щоб випустили його за мури по зiлля. А вiн добре знав, яке зiлля шукати. Треба лише спуститись в оту опадину, перейти за пагорб. Там у яру мiж кущами терну росте низенький бур'ян з жовтими ягодами. З них буде смачне питво для хрестоносця. Хусейн назбирав шкiряну торбинку ягiд. Обережно поклав її за пазуху, щоб не пустили соку i не торкались його тiла. Саме тодi й побачив на схилi кiлькох кiз i зiгнуту вбогу бабу. Стара попросила Хусейна скрипучим голосом, щоб вiн допомiг їй пiдiгнати кiз до мiста. Хусейн здивувався - час ще раннiй, а баба повертається до мiста.

I от коли вони вигнали кiз на дорогу, сказала йому, i вiн здригнувся вiд несподiванки:

2
Перейти на страницу:
Мир литературы