Сповідь - Шевчук Валерий Александрович - Страница 44
- Предыдущая
- 44/55
- Следующая
Изменить размер шрифта:
44
— Я нічого не чую, — мовив панотець. — Кажи голосніше.
Прибулець знову зирнув на панотця, і той раптом зрозумів, чому на образах малюють страдників. Очі в юнака були широко розплющені, чорні й печальні — страдники повинні приходити у світ. Вони приходять для того, подумав панотець, щоб нагадати людям: живуть на світі не тільки щасливі.
— Заморив я вас, панотче? — м'яко сказав прибулець.
— Я тут для того, щоб вислухати тебе, — сухо відповів панотець.
44
- Предыдущая
- 44/55
- Следующая
Перейти на страницу: