Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 29
- Предыдущая
- 29/390
- Следующая
“Хан прийшовши до сеї землі, хотів спішно йти під королівське військо, але Хмельницький просив і затримував, тому що бачив свої малі сили, і більш над усе боявся, аби хан його не кинув як під Берестечком. І перед радою, що мала бути, чули ми від богатьох мурзів таке, що хан з кіннотою своєю й козацькою мав скоро підбігти під королівське військо” 31)-попробувати несподівано напасти. Але очевидно на раді, згідно з бажаннями Хмельницького наче б то, рішено ще продовжити тактику вичікування і окружування королівського війська.
“Козацький табор недалеко від татарського 32); вони завсіди стають на день дороги від коша; але полковники і мурзи підтримують далі такі ж приязні відносини, як і перед тим” 33). “Хмельницький і Виговський тільки раз були у Сефер-казі, инші ж писарі і полковники приїзжають часто” 34). “Хмельницький у хана був раз, давно, ще під Шаргородом-і того дня прийшло до хана зо 200 козаків: скаржилися, що Татари забрали їм коней і богато козаків постинали; на се хан сказав: “Коней пізнавайте в коші, а хто вже неживий-нехай лежить” (нема чого підіймати суперечку за мертвих) 35).
“Ще Хмельницький не дав ханові і одного гроша, тільки годує хана обіцянками: то обіцяє воєнне щастє, то великі податки (дани) з тих земель, що під Хмельницьким”, казав Тохтамиш. “Стації з України не давано ханові ніякої, навіть худоби: хіба полковники дають до ханської кухні хто що має; ясиру нема ні трохи,-потверджував його товариш Темербій-даючи тим зрозуміти причини невдоволення з Хмельницького і бажання пошукати якоїсь сатисфакції за понесені труди від польської сторони. Прощальні слова хана до себе на виїзді Тохтамиш переповідав так: “Застанеш мене на Руси, задумав я зимувати, і зістанусь тут, поки або не поміряюся з королем на добре-або не погоджуся”. Таку рішучість хана Тохтамиш поясняв тим, що Орда має добрих коней і се дає їм змогу витримати на Руси довго. Хмельницький пильно просить хана, аби Орда витривала до кінця війни, хоч би й мусіла зимувати: каже, що пропаде, коли б ханське військо повернуло не довівши війни до кінця.
Примітки
1) Польські справи 1653, кн. 83 стовб. 7-акти посилки Вонифатьева, царська грамота на л. 7-25, наказ Вонифатьеву л. 31.
2) Розповідає се Доні в депеші з 16 жовтня, с. 556.
3) Звідомленнє Вонифатьева тамже стовб. 7 л. 69-72.
4) Супроти підстроєної сучавської маніфестації повстає питаннє, чи ті листи Хмельницького з Борку не були теж підроблені; але час, місце і зміст листів, я думаю, виключають таке підозріннє.
5) Про сей заїзд оповідає “Нарратива”-як про се говорили в таборі. Богуслав Радивил, бувши державцем Барського староства з 1500 людей вибрався навідати се своє староство, а Хмельницький, наступаючи з ордами, й одержавши відомість про сю експедицію на Бар, подумав, що то сам король вибрався під Бар-вибрати місце для обозу, і вислав на швидку 20 і кілька тисяч Татар, щоб захопити його там, і ледви сі Татари не захопили Радивила. Очевидно сей інцидент теж прохолодив охоту до походу на Бар.
6) Сі відомости так переказує варшавська реляція 26 жовтня (Acte с. 239): “Татари пішли. Хмель має при собі тільки 6 тис. козаків: всі його покинули. Король наступає не стрічаючи ніякого супротивлення (nеmіnе resistente). Хмель замишляє втечу на Запоріжє, і за 4 тижні сподіваються кінця війни”.
7) Доні с. 561.
8) Архив Ю. З. Р. III. IV с. 678: свідчення татарських бранців, в московськім перекладі,-післані з королівської кватирі, вони були перехоплені Татарами чи козаками і з иншими актами жванецької кампанії передані до Москви. В збірці Міхаловского окрім конфесат Ґенестия ще два такі підсумки з 3 і 4 листопаду-с. 691-6, в збірці Ґоліньского-з 6 листопаду, с. 657, також в “Нарративі” переказано сі вісти доволі близько до “авіз”; дещо переказують перехоплені польські листи в Архиві Ю.З.Р. III. IV с. 769, 776, 785.
9) Архив ЮЗР. с. 786-8, незручний московський переклад.
10) Архив с. 787-8.
11) Татарин Ґенестий, з дружини Камамет-мурзи, взятий до неволі 30 жовтня (а з коша вийшов 26 жовтня), оповідав на допиті 2 листопада, що вже минуло 20 день, як хан став при місточку, котрого він назвати на ймення не міг, але з його оповідання і з свідчень инших бранців виходило, що се Шаргород (Міхалов. с. 697). Значило б се, що хан прийшов туди коло 12 н. с. жовтня, але се не правдоподібно.
12) Міхалов. с. 695, пор. 687, Єрлича під 3 жовтня с. с.
13) На се лементує в своїх записках власник Олики Ольбр. Радивил: “Татари, побачивши, що наше військо нічого не робить, тільки сховавшись за укріплення чекає нападу неприятеля, а само нічого понад те не задумує,- розійшлися загонами по Короні, страшенно попустошили її землі, позабирали бранців, попалили села. Бо шляхта і селяни, покладаючись на військо, свобідніш жили дома, отже Татари їx застали несподівано, і під кінець місяця (листопада) спустошили Волинь і всі мої маєтности обернули в попіл, з виїмком кількох міст (і моєї Олики), що противстали і непустили (до себе) ворога. Скрізь віддавалася луна крику і сліз” (Memoriale л. 199).
14) Так Міхаловск. с. 696, але се не можливо: калґа зіставсь в Криму, як ми вже бачили, і як потверджує Ґенестий.
15) Архив Ю.З.Р. с. 787-8.
16) Міхалов. с. 696.
17) Тамже с. 697.
18) Тамже с. 696.
19) Голіньского с. 657.
20) Міхалов. с. 695-696.
21) Відомости 14 листопада у Ґоліньского с. 659-вони перебиті згадкою про напруженнє між Хмельницьким і мурзами, наведеною вище.
22) Міхалов. с. 696. Радивил записує в своїм “Меморіялі”: “Хмельницький ставши недалеко, просив хана, аби не виходив з Польщі, а лишився на зиму: тим способом змусить короля до справедливої угоди, матиме змогу робити загони на Руси і з здобичи та бранців зібрати великі богацтва; послухав сеї ради, на нашу біду” (с. 199).
23) Ґоліньского с. 657.
24) Жерела XII с. 269.
25) Грамота була писана російською мовою, місцями не дуже вдалою, і тут саме вийшов стилістичний недогляд, московьким урядом потім порахований за велику образу цареві і взятий за безпосередню притоку для розірвання дипльоматичних відносин і виповідження війни. “Паметна нам, как вы, брат наш, на многих посольських разговорах о приписки з нашое страны в поименованию и титлах вас, брата нашего, сотворенные и соделанные истязалися”. Себто ніби сам цар “спорився” за титули в “разговорах”.
26) “Подлинные польские грамоты” москов. архивосховища ч. 92.
27) Депеша Доні з 12 листопаду, c. 673.
28) Сі листи хана і Сефер-казі до Ракоція і Матвія видав Кубаля, в додатках с. 407-8, тамже свідчення татарських бранців с. 405-6, все з рукоп. Осолін. 1453 с. 385 дд. Декотрі також в збірці Русєцких ркп. 41 с. 227 дд. Як дату їx перехоплення подає день 20 листопаду анонімний лист в збірці Міхалов. с. 701. Досить широко оповідає про сей епізод Theatrum Еurораеum, с. 419.
29) Свідчення післанця від Сефер-казі Темербія.
30) Свідчення Татарина Асана (Рус., в Ос. він названий Гезар, так і у Кубалі).
31) Свідчення Темербія.
32) В виданню Кубалі тут пропущено слова, і дано хибну інтерпункцію, що зміняє зміст; в рукописі все ясно.
33) Свідчення Гасана.
34) Темербій.
35) Гасан і Кельдибай.
ПОСОЛЬСТВО СТРЕШНЕВА I БРЕДИХИНА, ЗІБРАНІ НИМИ ВІДОМОСТИ, ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАД БОГОМ, ПОХІД ЙОГО ПІД КАМІНЕЦЬ, ПУСТОШЕННЄ ЗАХІДНЬОЇ УКРАЇНИ, ВІДНОСИНИ МІЖ ГЕТЬМАНОМ І ХАНОМ, ГЕТЬМАН ПІД ШАРГОРОДОМ, ДАРЕМНІ СИЛКУВАННЯ СТРЕШНЕВА ПРОЇХАТИ ДО ГЕТЬМАНА.
- Предыдущая
- 29/390
- Следующая
