Выбери любимый жанр

Рубаї (з іл.) - Хайям Омар - Страница 2

Изменить размер шрифта:

Роздуми про вино з «Книги про свято нового року» цілком відповідають віршованим висловлюванням Хайяма про цей напій. У спеціальній главі «Слово про користь вина» Хайям апелює спершу до медиків давнини, Галена і Гіппократа, а також до вчених середньовічного Сходу, а потім і сам складає хвалу про вино кажучи, крім іншого, таке: «Вино дуже приємно; все їстівне в світі, як жирне, солодке, так і кисле, таке, що його не можна з'їсти понад насичення, а якщо з'їси більше, то людській природі стає гидко, а вино як багато не п'єш, тільки більше хочеш. Людина не насичується ним, і людській природі воно не гидко, бо воно - цар напоїв. У ньому багато користі для людей, але його гріх більше його користі. Мудрому потрібно пити так, щоб його смак був більше гріха ... »

Лише до кінця життя Хайям повернувся до рідного Нишапуру. Тяготи останніх років відбилися у віршах, які закликають до обережності і замкнутості. Вважається, що Хайям обійшовся без сім'ї та дітей. За словами Ал-Байхакі, в кінці життя Хайям «мав поганий характер і був скупий», «був скупий у створенні книг та викладанні». А іранський дослідник Р. Дашнаки писав: «Омар Хайям був людиною. Не потрібно робити з нього ні п'яницю, ні ловеласа в стилі французьких романів. Він був таким же, як всі ми: деколи мерз і голодував, часом жив прекрасно, багато думав і багато працював ».

Однак якщо з трактатами Хайяма знайомі переважно фахівці, його поетична творчість - воістину народне надбання. «Рубаї» - у перекладі з арабської - буквально: учетверенний. Це власне перська форма поезії, що з'явилася в IX столітті. За словами Артура Арберрі, метр рубаї не збігається ні з одним з метрів, до яких зверталися арабські поети.

Шамсі Кайс пише про рубаї наступне: «І шляхетні й простолюдини були приголомшені цією формою; і грамотні і безграмотні полюбили її рівною мірою; і аскет і розпусник користувалися нею; вона сподобалася і побожному і грішному; люди, позбавлені слуху, нездатні відрізнити вірша від прози, що не підозрювали про існування метра і наголоси, танцювали, співаючи рубаї; глухі, не здатні відрізнити звуку труби від крику віслюка, люди з мертвими серцями, віддалені на тисячі миль від насолод звуками струн лютні, були готові продати свої душі за рубаї. Багато хто з дівчат, ув'язнених в гаремах, через любов до рубаї розбили на шматочки двері та стіни своєї невинності; багато з матрон через любов до рубаї навік втратили спокій ».

Омар Хайям

Рубаї

Переклад Василя Мисика

* * *

Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,

Ще жодному із нас не підживляв надій:

Де знайде зігнуту під тягарем людину,

Іще один тягар він накидає їй.

* * *

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,

Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

Того, що суджено, боятися не треба.

Боюсь неправедно прожити на землі.

* * *

Як жалко, що мені, прихильнику вина,

Дістався цей калам* і келія тісна!

Ти висох молячись, а я в шинку промок.

Зате для мокрого й геєна не страшна!

* Очеретяне перо.

* * *

Коли єство моє ліпив Творець із глини,

Зарані відав він про всі мої провини.

Якщо від нього й гріх, чому мене він хоче

В день суду ввергнути в палаючі глибини?

* * *

Настало свято. Злих думок воно

Немало зборе.

Підчаший ллє у піалу вино,

Ясне й прозоре.

Намордник посту, молитов оброть

Це свято зніме

Із тих ослів, що ждуть його давно...

О горе, горе!

* * *

Єсть бик у небесах, Волосожаром зветься;

Є й під землею бик, що бачить не дається.

Хто ж оком розуму погляне, той помітить,

Що посередині табун ослів пасеться.

* * *

Недоброзичливість ніколи не могла

Узяти верх: до злих вертались їх діла.

Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:

Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

* * *

Шукай людину скрізь: на бідному постої,

У закутку нужди і в пишному покої.

Одна душа жива за сто Кааб дорожча!

Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!

* * *

Коли у небуття і ймення наше кане,

Не згасне сонечко у небі полум'яне.

Нас не було, та світ не був від того гірший;

Він не погіршає й тоді, як нас не стане.

* * *

Хіба не дивно, що пани чиновні,

Самим собі нудні, хоч горді зовні,

До кожного, хто здирство зневажає,

Такого пишного презирства повні?

* * *

У кого кожний день в запасі півкоржа,

У кого свій садок і хата не чужа,

Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,

У того світлий зір і радісна душа.

* * *

О світе! Знаєш сам, які твої діла!

Сидиш недвигою у башті гніту й зла!

Одним добро даєш, а іншим - лихо! Тільки

Це й знаєш ти, осел! Ні, гірший від осла!

Перейти на страницу:

Вы читаете книгу

Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

Наши партнеры