Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 79

• Предыдущая
• 79/243
• Следующая

За спиною в нього відчинилися двері соварні. Він аж підстрибнув з несподіванки, мерщій озирнувся й побачив Чо Чанґ з листом та пакунком у руках.

— Привіт, — автоматично привітався Гаррі.

— Ой... привіт, — зойкнула вона. — Я не думала, що тут так рано хтось буде... щойно п'ять хвилин тому згадала про мамин день народження.

Вона показала на пакунок.

— Ага, — мовив Гаррі. Усі думки в голові мовби застигли. Хотів сказати щось смішне й цікаве, але з пам'яті ще не вивітрився образ того жахливого крилатого коня.

— Класний сьогодні день, — показав він жестом на вікна. І враз відчув пекучий сором. Погода. Він говорив про погоду .

— Так, — погодилася Чо, шукаючи підходящу сову. —  Класна пора для квідичу. Я цілий тиждень не виходила надвір, а ти?

— Я теж, — відповів Гаррі.

Чо вибрала одну зі шкільних сов-сопух. Покликала її собі на руку, сова злетіла й послужливо наставила лапку, до якої можна було причепити пакунок.

— А Ґрифіндор уже має нового воротаря? — поцікавилася Чо.

— Так, — підтвердив Гаррі. — Це мій друг Рон Візлі. Знаєш його?

— "Тайфуно"-ненависник? — холодно озвалася Чо. — Він хоч добрий гравець?

— Так, — сказав Гаррі, — думаю, що так. Хоч я й не бачив його на пробі, бо відбував покарання.

Чо глянула на нього, не докінчивши прив'язувати пакунок до совиної лапки.

— Та Амбриджка — жахнюща, — неголосно сказала вона. — Покарала тебе тільки за те, що ти сказав правду про... про... про його смерть. Усі про це чули, це розійшлося по цілій школі. Ти вчинив дуже відважно, коли їй заперечив.

Гаррі відчув, як надимаються його груди, ще трохи і він злетів би над загидженою послідом підлогою. Що там якийсь ідіотський летючий кінь! Адже Чо вважає, що він вчинив відважно. Якусь мить Гаррі навіть думав показати їй, начебто випадково, свою поранену руку, коли допомагав прив'язувати до лапки пакунок... та щойно зблиснула ця думка, як знову відчинилися двері соварні.

У приміщення влетів захеканий сторож Філч. На його запалих, помережаних прожилками щоках виступили фіолетові плями, щелепи тремтіли, а рідке сиве волосся розкуйовдилося. Видно було, що по сходах він біг. За ним прослизнула Місіс Норіс. Вона зиркнула на сов угорі й жадібно нявкнула. Тривожно зашурхотіли крила, а велика бура сова погрозливо клацнула дзьобом.

— Ага! — вигукнув Філч, клишоного підступаючи до Гаррі. Його мішкуваті щоки гнівно затремтіли. — Мене попередили, що ти збираєшся замовити велику партію какобомб!

Гаррі склав на грудях руки і глянув на сторожа.

— Хто вам казав, що я замовляю какобомби?

Чо дивилася то на Гаррі, то на Філча. Сова-сипуха на її руці втомилася стояти на одній лапі й докірливо ухнула, але Чо не звернула на неї уваги.

— Я маю свої джерела, — самовдоволено просичав Філч. —

Ану, віддавай те, що збирався висилати.

Страшенно зрадівши, що не тягнув з відправкою листа Гаррі сказав:

— Не можу, я вже відіслав.

— Відіслав ? — Філчове лице перекосилося з люті.

— Відіслав, — спокійно підтвердив Гаррі.

Філч розлючено роззявив рота, кілька секунд хапав ним повітря, а тоді обмацав очима Гарріну мантію.

— А може, ти ховаєш листа в кишені?

— Не ховаю...

— Я бачила, як він відсилав, — сердито втрутилася Чо. Філч повернувся до неї.

— Ти бачила?..

— Так, я бачила, — люто повторила вона.

Якусь мить Філч мовчки розглядав Чо, а Чо його. Тоді сторож рвучко розвернувся й почовгав назад до дверей. Зупинився, тримаючи руку на клямці, і знову озирнувся на Гаррі.

— Якщо тільки внюхаю десь какобомбу..

Він потупотів сходами донизу. Місіс Норіс востаннє тоскно зиркнула на сов і попленталася за ним. Гаррі й Чо обмінялися поглядами.

— Дякую, — сказав Гаррі.

— Нема за що, — озвалася Чо, нарешті прив'язавши пакунок до совиної лапки. Щоки в неї порожевіли. — Ти ж не замовляв какобомб, правда?

— Ні, — підтвердив Гаррі.

— Цікаво, чому ж він тоді подумав на тебе? — замислилася вона, відносячи сову до вікна.

Гаррі стенув плечима. Він був спантеличений не менше за неї, проте, хоч як дивно, зараз його це не дуже турбувало.

Вийшли з соварні разом. Перед коридором, що вів у західне крило замку, Чо сказала: — Мені сюди. То... ще побачимось, Гаррі. Па-па.

— Так... па-па.

Вона всміхнулася йому і пішла своєю дорогою. Гаррі рушив далі з піднесеним настроєм. Він таки спромігся на цілу розмову з нею, до того ж ані разу не зганьбився... " Ти вчинив дуже відважно , коли їй заперечив "... Чо назвала його відважним... вона не зненавиділа його за те, що він вижив...

Авжеж, вона надала перевагу Седрикові, він це знав... Хоч, якби він тоді запросив її на бал раніше за Седрика, то все могло б обернутися цілком інакше... Схоже, вона щиро шкодувала, коли мусила тоді Гаррі відмовляти...

— Доброго ранку, — весело привітався Гаррі з Роном та

Герміоною, сідаючи до них за ґрифіндорський стіл у Великій залі.

— Чого ти такий щасливий? — здивовано глянув на нього Рон.

— Е-е... бо сьогодні квідич, — радісно пояснив Гаррі, підсуваючи до себе велику тарілку яєчні та шинки.

— А... так... — проказав Рон. Він відклав надкушену фінку й добряче ковтнув гарбузового соку. А тоді сказав: — Слухай... а ти не хотів би піти туди зі мною трошки раніше? Просто... е-е... покидати м'ячика перед тренуванням? Щоб я, знаєш, трохи освоївся.

— Гаразд, — погодився Гаррі.

— Мені здається, що вам не варто, — серйозно заперечила їм Герміона. — Ви вже й так відстали з домашніми завданнями і...

Та вона не договорила, бо прибула ранкова пошта. Сова, Що, як звично, принесла їй "Щоденного віщуна", приземлилася небезпечно близько від цукорниці й виставила лапку. Герміона поклала їй у шкіряний гаманець один кнат, взяла газету й уважно переглянула першу сторінку. Сова тим часом полетіла.

— Є щось цікаве? — запитав Рон. Гаррі всміхнувся, розуміючи що Рон намагається відвернути її увагу від домашніх завдань.

— Нема, — зітхнула вона, — лише якісь плітки про одруження бас-гітариста з "Фатальних сестер".

Герміона розгорнула газету й сховалася за нею. Гаррі узяв собі ще одну порцію яєчні з шинкою. Рон із заклопотаним виглядом позирав на високі вікна.

• Предыдущая
• 79/243
• Следующая