Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 77
- Предыдущая
- 77/243
- Следующая
— А казала, що зраділа, коли я їй розповів, — трохи образився Рон.
— Нехай поспить, — миттєво оживився Джордж. Незабаром Гаррі помітив кількох першокласників з незаперечними слідами недавньої кровотечі з носа.
— Іди-но сюди, Роне, побачимо, чи пасує тобі стара Оліверова мантія, — покликала його Кеті Бел, — його прізвище можна відпороти й нашити твоє...
Рон пішов до неї, а до Гаррі підскочила Анжеліна.
— Вибач, Поттере, що я тоді на тебе налетіла, — випалила вона. — Ця тренерська посада забирає стільки нервів. Знаєш, я починаю думати, що іноді даремно нападалася на Вуда. — Трохи насупившись, вона дивилася на Рона, відсьорбуючи з келиха маслопиво.
— Слухай, я знаю, що це твій найкращий друг, але він не супер, — відверто сказала вона. — Хоч думаю, що на тренуваннях його можна підтягти. У його родині були класні квідичисти. Якщо чесно, то я розраховую, що він продемонструє кращі здібності, ніж сьогодні. Віккі Фробішер і Джефрі Рупер літали сьогодні краще, але Гупер такий скиглій, весь час нарікає на те чи те, а Віккі відвідує всі можливі гуртки й товариства. Вона сьогодні зізналася, що коли наші тренування й засідання клубу замовлянь збігатимуться в часі, то вона вибере клуб. У будь-якому разі завтра о другій буде тренування, тож щоб ти був обов'язково. І прощу тебе, постарайся допомогти Ронові, добре? Він кивнув, і Анжеліна подалася до Алісії Спінет. Гаррі підійшов до Герміони, яка рвучко прокинулась, коли він поставив на підлогу портфель.
— Ой, Гаррі, це ти... гарно вийшло з Роном, правда? — сказала вона, протираючи очі. — Я просто так... так... така втомлена, — позіхнула вона. — Не спала до першої ночі, в'язала нові шапочки. Вони зникають просто блискавично!
І справді, Гаррі тепер побачив, що скрізь у кімнаті були заховані шапочки, щоб необачні ельфи могли випадково їх підібрати.
— Чудово, — мовив Гаррі, думаючи про своє. Якщо він ні з ким не поділиться, то просто вибухне. — Герміоно, я щойно був у кабінеті Амбридж, і вона торкнулася до моєї руки...
Герміона уважно прислухалася. Коли Гаррі договорив, вона поволі мовила: — Ти боїшся, що Відомо-Хто контролює її так само, як раніше Квірела?
— Ну, — впівголоса підтвердив Гаррі, — така можливість існує, правда?
— Можливо, що так, — не дуже впевнено сказала Герміона. — Хоч я й не думаю, що він міг би володіти нею, як володів Квірелом, тобто він же зараз ожив і має власне тіло, йому не потрібно ділитися тілом з іншими. Може, він зачаклував її закляттям "Імперіус"?..
Гаррі якусь мить стежив за Фредом, Джорджем і Лі Джорданом, які жонглювали порожніми пляшками з-під маслопива. Тоді Герміона додала:
— Але ж торік твій шрам болів, коли ніхто до тебе не торкався, а хіба Дамблдор не казав, що це пов'язано з тим, що відчуває в цей час Відомо-Хто? Тобто, можливо, з Амбридж це ніяк не пов'язано, може, це просто випадково сталося саме тоді, як ти був поряд з нею?
— Вона мерзенна, — різко заперечив Гаррі. — Збочена. — Так, вона жахлива, але... Гаррі, мені здається, що ти повинен сказати про біль у шрамі Дамблдорові.
Це вже вдруге за два дні йому радили піти до Дамблдора, але його відповідь Герміоні була така сама, як і Ронові.
— Я його цим не турбуватиму. Ти ж сама щойно сказала, що тут нема нічого страшного. Шрам ціле літо то болів, то переставав... сьогодні було просто трохи гірше, от і все...
— Гаррі, я впевнена, що Дамблдор хотів би, щоб ти його з цим потурбував...
— Так, — мимоволі вирвалося в Гаррі, — тільки цим і й турбую Дамблдора, правда? Тільки своїм шрамом!
— Не кажи такого! Це неправда!
— Краще я напишу Сіріусові. Побачимо, що він про це думає...
— Гаррі, про це не можна писати в листі! — не на жарт стривожилася Герміона. — Ти ж пам'ятаєш, як Муді попереджав, щоб ми були обачні з тим, про що пишемо! Немає жодних гарантій, що сов не перехоплюють!
— Добре, добре, нічого не писатиму! — роздратовано погодився Гаррі. Він звівся на ноги. — Я пішов спати. Скажеш Ронові, добре?
— Ой, ні, — полегшено зітхнула Герміона, — якщо ти йдеш спати, то і я вже спокійно можу йти. Я така виснажена, а завтра хочу зв'язати ще кілька шапочок. Слухай, якщо бажаєш, можеш мені допомогти. Це так цікаво! Я вже навчилася робити різні візерунки, і китички, і багато іншого.
Гаррі глянув у її захоплене сяюче лице і зробив вигляд, ніби замислився над цією спокусливою пропозицією. |
— Е-е... ні, навряд, дякую, — відмовився він. — Е-е... не завтра. У мене ще повно домашніх завдань...
І він почвалав до хлопчачих спалень, залишивши позаду трохи розчаровану Герміону.
- Предыдущая
- 77/243
- Следующая
