Нариси - Кобылянская Ольга Юлиановна - Страница 10

• Предыдущая
• 10/10

Струя звучної, спокійної гри летить живо рівною ниткою далеко білою рівниною, невтомно, без перерви, мов у вічність...

Де урветься?

Їй байдуже.

Страху перед нічим не знає.

Чернівці, 25 марта 1900

• Предыдущая
• 10/10