Байки - Руданський Степан Васильевич - Страница 3
- Предыдущая
- 3/3
Изменить размер шрифта:
3
19 апреля [1859].
СТАРИЙ ВОВК
Ізнемігся старий Вовк,
Ледве що плететься,
Аж з ягнятами Вівця
На полі пасеться.
Ото йде він до Вівці,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Їдного ягняти.
Та і каже, що: «Не дам,
Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!»
Пішов Вовк до Барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.
А той тільки вгору гоп!
Як тріснув рогами, –
Так старого й покотив
Догори ногами!
Підійнявся старий Вовк,
Ледве що плететься,
Аж дивиться: із лошам
Кобила пасеться.
Підійшов він і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
В Кобили лошати.
Та і каже, що: «Не дам!
Не моє лошатко,
А от, – каже, – на горі
Ходить його татко!»
Вовк до огиря іде,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.
А той каже йому: «Стій!
Пораджуся мами».
Обернувся, як кресне
Вовка копитами!
Аж на гони старигань
Полетів до лиха,
Покотився разів п’ять,
Підійнявся стиха.
Іде далі старий Вовк,
Ледве що плететься,
Аж з пацятами Свиня
На горі пасеться.
Іде, бідний, і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Їдного пацяти.
Та і каже, що: «Не дам,
Не мої пацята,
А он, – каже, – попроси,
Коли хочеш, тата».
Вовк іде до Кабана.
Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.
А той його примостив
Задом над скалою,
Та спереду як турнув
Вовка головою!
То так бідний старигань
З гори й покачався…
І лежав він та й лежав,
Далі обізвався:
«Отак, – каже, – коли хоч
Що-небудь робити,
То до батька не ходи
Поради просити!»
7 июля [1859].
3
- Предыдущая
- 3/3
Перейти на страницу:
