Выбери любимый жанр

Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 42

Изменить размер шрифта:
42
VI
І се вже по­ча­ли по­ма­лу ви­ми­ра­ти
Сліпі про­во­дирі сліпо­го гай­да­мацт­ва:
Перестають вой­ну хи­жацьку прос­лав­ля­ти,
Хвалитись ди­кос­тю і зра­дою, ко­зацт­ва.
І га­сить, мов по­жар, культу­ра дух зав­зя­тий,
Насліддє тем­но­го і зло­го азіатства;
Пророчиці люб­ви но­ву нам жизнь віщу­ють,
До інших под­вигів і сла­ви нас го­ту­ють.
VII
Настане час ко­лись яс­ний, бла­гос­ло­вен­ний,
Що наші зіроньки все не­бо осіяють
І жизні іде­ал, сво­бо­ди дар спа­сен­ний,
Умом по­езії і сер­цем привіта­ють.
І зник­не, мов ту­ман, навіки мо­рок тем­ний,
Що блазні сла­вою та чес­тю ве­ли­ча­ють,
І, при­об­ща­ючись релігії на­уки,
До всіх на­родів ми прос­тяг­нем братні ру­ки.
42
Перейти на страницу:
Мир литературы
Наши партнеры