Міфи Давньої Греції - Тисовська Наталя - Страница 7

• Предыдущая
• 7/49
• Следующая

Еак швидко підріс і змужнів. Аж тут ревнива Гера дізналася про зраду чоловіка й вирішила жорстоко помститися на Зевсовому сині. Одного дня острів, який на честь Еакової матері тепер називався Егіною, оповив щільний туман. Чотири місяці стояв туман над островом, доки не розігнав його теплий вітер. Та коли туман відступив, виявилося, що від його згубного дихання розвелося безліч отруйних змій. Вони потруїли всі ставки, джерела й озера острова Егіна.

Бідолашний Еак, на якого чекала неминуча загибель на отруєному острові, у розпачі звернув очі до неба: «Всемогутній Зевсе, якщо ти справді мій батько, врятуй мій острів!» Тільки — но він промовив останнє слово, як у цілком безвітряну погоду столітній дуб зашелестів листям — то Зевс послав знак своєму синові.

Вперше за останні місяці Еак спокійно спав уночі. Йому наснився чудернацький сон — буцімто дуб весь обліплений мурашками. Захиталося гілля дуба, посипалися мурашки додолу. І щойно вони торкалися землі, як починали рости й перетворювалися на людей.

Прокинувся щасливий Еак, вийшов надвір — а острів заселений людьми, як мурахами. Отак острів Егіна перестав бути безлюдним.

Фінікійський цар Агенор мав трьох синів і дочку, яка називалася Європа. Вона була вродлива, як богиня. Дівчина зростала щасливою і безжурною у палаці свого батька. Аж ось одного ранку вона прокинулась у дивній зажурі. Європа почала пригадувати свій сон, який навіяв на неї незбагненний смуток. Що ж їй такого наснилося?

А наснилося їй, буцім за неї сперечаються двоє жінок. Одна з них була Європі знайома — це в жіночій подобі перед нею постав материк Азія, на якому зросла дівчина. А іншу жінку Європа не знала — то був материк, який лежав далеко за морем. «Це моя дочка! — вигукнула Азія. — Я зростила і вигодувала її!» — «Може, ти і вигодувала Європу, — відтяла незнайомка, — проте належатиме вона мені!» У дивній суперечці перемогла незнайомка, й Азії довелося віддати їй Європу.

Європа не знала, що чудернацький пророчий сон наслала на неї сама Афродита — богиня кохання. Удень юна Європа майнула зі своїми подругами — харитами на луку збирати квіти. Дівчата розбіглись навсібіч, зриваючи запашні стебла та складаючи їх до кошиків. Європа збирала яскраві квітки й незчулася, як підійшла упритул до здоровезного бугая. Вона зойкнула з переляку, проте бугай не поворухнувся, а тільки пильно глядів їй просто у вічі.

Шерсть його вилискувала, як золото, а на чолі, мов сяйво місяця, зблискувала срібна плямка. Золоті роги вигиналися, наче місяць — молодик, а великі очі лагідно сяяли. Європа першою підійшла до бугая і попестила його шовковистий карк. За нею й харити почали гладити тварину та заквітчувати польовим цвітом. Аж ось бугай став на коліна, мовби запрошуючи покатати дівчат на спині. Європа без страху вилізла йому на спину, він звівся на ноги — і помалу попрямував до моря.

Спершу він ішов помаленьку, оточений юрбою харит, проте зненацька бугай почав пришвидшувати крок, подруги Європи відстали, а бугай з розгону пірнув у море й поплив. Перелякалася Європа, та побачила, що з моря випливли нереїди, оточили бугая і пливуть поруч. І тоді вона здогадалася, що то не простий бугай, а, мабуть, бог.

І справді: то всемогутній Зевс перебрався на подобу бугая, коли вперше уздрів чарівну юнку Європу й нестямно закохався в неї, бо золота стріла бешкетника — Ерота влучила йому просто в серце. Тоді, щоб сховатися від пильної Гери, він загорнувся у ранковий туман і у вигляді бика поцупив прекрасну Європу.

Незабаром на обрії Європа побачила землю. То був острів Крит, і саме там причалив дивний бугай. Та на берег він ступив уже в подобі величного бога. Європа оселилася на Криті й народила Зевсові трьох синів — Міноса, Сапердона і Радаманта. А заморська безіменна земля з тої пори стала зватися Європою на честь фінікійської царівни Європи.

Коли Зевс викрав Європу, її батько Агенор вельми засмутився. Куди ж поділася дочка? Що за чудернацький бугай викрав її? Агенор покликав свого сина Кадма і звелів йому вирушати на пошуки сестри. «І без сестри не вертайся!» — навздогін синові крикнув Агенор. Кадм вирушив на пошуки.

Довго він мандрував світами, розпитуючи про Європу, але ніхто не бачив її. Нарешті Кадм зневірився, та оскільки без сестри не міг повернутися додому, то вирішив вікувати на чужині. Він завітав у священні Дельфи і там запитав у оракула, що провіщав волю богів, у якому місті йому краще оселитися. Оракул відповів: «Коли тобі зустрінеться на пасовиську корова, яку ніхто не доглядає, то прямуй за нею. Де вона зупиниться, там споруди місто і назви його Беотія».

Щойно Кадм вийшов за браму Дельф, як уздрів білосніжну корову, зовсім нічийну. Кадм попрямував за коровою, а вона дибала собі й дибала, дорогою попасаючись у різнотрав’ї, доки не вийшла до річки Кефіс. Там корова мирно вляглася на траву. Кадм збагнув, що справдилося пророцтво оракула, й почав ладнати жертовник для всемогутнього Зевса. Слуг своїх він послав по воду.

Недалеко від тої галявини, де зупинився Кадм, був глибокий грот із кришталевою джерельною водою. У гроті мешкав змій бога війни Ареса. Тіло змія було вкрите міцною лускою, очі палахкотіли вогнем, а паща ощирилася отруйними зубами. Кадмові слуги підійшли до джерела, зачерпнули у глечик води — й нагло уздріли потвору. З переляку вони просто заціпеніли. А розлючений змій звів страшну голову, метнувся до нажаханих людей — і роздер їх усіх одне по одному.

Кадм довго чекав своїх слуг і нарешті сам вирішив їх пошукати. Він дійшов до гроту — аж тут бачить понівечені тіла своїх супутників, на яких розкошує страхітливий змій. Кадмові очі загорілися помстою, він підняв із землі каменюку й пожбурив у голову змієві. Проте величезна каменюка не завдала чудовиську жодної шкоди.

Тоді Кадм вихопив спис й увігнав його в тіло змія. Заревіла поранена тварюка, у а Кадм витягнув із піхов меч і почав рубати змія. Крутиться змій по землі, хоче задушити Кадма, але ніяк йому не вдається здолати героя. А Кадм одним ударом загнав меч у змієву пащеку і пришпилив чудовисько до дерева.

І тут із неба з’явилася богиня Атена та звеліла Кадмові повиривати зі змієвої пащеки отруйні зуби й посіяти в землю. Кадм не міг не послухатися наказу могутньої богині і вчинив так, як вона сказала. Не встиг він посіяти зуби в землю, бачить — з грунту випинаються вістря списів, за ними ростуть блискучі шоломи, далі — закуті в залізні обладунки груди. І так із землі виросло ціле озброєне військо.

Ці воїни зробилися помічниками Кадма, коли він будував нове місто — Теби й мурував фортецю — Кадмею. Кадм заснував нове місто, а боги дали йому в дружини прекрасну Гармонію — дочку бога війни Ареса та богині кохання Афродити. Кадм зробився одним із наймогутніших царів Греції.

Але боги, давши Кадмові владу, не дали йому щастя. Кадм і Гармонія пережили і своїх дітей, і своїх онуків. На старості вони лишилися самотою і подалися світ за очі з міста Теби. Приблукали вони в далеку Ілірію. «Чи не був той змій, — сам до себе раз у раз промовляв Кадм, — священним змієм богів? Якщо за його вбивство мене так тяжко карають боги, то краще мені самому перетворитися на змія!»

Тільки — но він це вигукнув, як відчув, що тіло його вкривається лускою й обертається на гнучкий зміїний хвіст, а язик роздвоюється. Дивиться він — і дружина його Гармонія теж перетворюється на змію. І так, у подобі змій, і звікували Кадм і Гармонія.

У тебанського царя Кадма була дочка Семела, в яку закохався цар богів Зевс. Семела завагітніла, вона от — от мала народити дитину. Ревнива Гера дізналася про це та під виглядом старенької мамки — годувальниці постукала у двері до Семели. Довірлива жінка впустила підступну Геру, тим паче, що їй незабаром потрібна буде мамка для дитини, і розповіла про своє кохання до Зевса.

«А ти впевнена, — облудно запитала Гера, — що Зевс по — справжньому тебе кохає? То нехай доведе щирість своїх почуттів! Нехай з’явиться до тебе не у тій подобі, в якій приходить до смертної жінки, а в усій величі бога!» Так вона намовила необачну Семелу.

• Предыдущая
• 7/49
• Следующая