Остання любов Асури Махараджа - Дереш Любко - Страница 15

• Предыдущая
• 15/41
• Следующая

Даша опустила голову. Асура Махарадж зачаровано спостерігав, як її каштанове волосся каскадами спадає на складки одягу, і як рівно, як гладенько воно розсипається по плечах.

— Вибачте… вибачте, що не можу запросити вас до себе. Вам, мабуть, ніде заночувати…

— О, будь ласка, не турбуйтесь. Сон — це останнє, що я потребую зараз.

— Дякую, що допомогли мені. І дякую вам за сьогоднішній день… — Даша говорила це з паузами, наче підбирала слова. Якась дивна смиренність прозвучала в її голосі. — Щодо завтра… Приходьте завтра на сніданок. Скажете Мішелю, що ви у 54-ту, до Дарії Стефанівської. Восьма година ранку вас влаштує?

— Якнайбільше! Якнайбільше! — вихопилось у нього. Асура стримався і наказав собі поводитися більш делікатно. — Доброї вам ночі.

— І вам надобраніч, Асуро Махарадж. — Даша вклонила перед ним голову і причинила двері.

Екстаз. Це була пікова точка цього вечора, цієї ночі, всього його життя. Асура Махарадж боявся відпустити себе, аби не кинутись зараз бігти по коридору. Треба вийти на вулицю. Там прохолодно. Темрява і ніч освіжать його. Ф’юх. Він утер піт із чола.

Несамовито.

Направду, відбувалося щось несамовите.

Асура Махарадж відчував: ніч кличе його. Безстрашний і веселий, наспівуючи «Адонаї, Елохім, Ель Шаддай», він прямував уперед. Нічні ліхтарі, що підсвічували старі голландські стіни бруклінських загорож, були йому супутниками по найбезлюдніших закутках району. Врешті, вийшовши в ожвавлені квартали, заповнені китайськими ресторанчиками та магазинами з медіапродукцією, Асура Махарадж спіймав таксі й сказав водієві:

— На оглядовий майданчик.

— Сер, — озвався водій з бандитською пикою і нетиповим для американців твердим акцентом, — зараз уже давно за північ. Усі оглядові майданчики зачинено.

— Тоді на міст.

— На Бруклінський міст?

— Так, на Бруклінський міст. ШРІМ!

І таксі, стираючи скати і здіймаючи пил, рвонуло вперед.

У таксі, розглядаючись, він помітив підсвічений годинник. Була вже друга ночі. На Паталі, на відміну від Землі, час не відчувався так загрозливо. Підземні небеса захищали жителів нижніх світів від чергування дня й ночі, чим давали можливість насолоджуватися розкішшю практично цілодобово. Той самий ефект колеги Асури Махараджа потім випробували на Землі, тут, у Лас-Вегасі, зробивши затемнені вікна у казино. Як і слід було очікувати, психологічний ефект був карколомним. Асура Махарадж задумався, яке могло бути призначення у такого гострого вираження ходу часу. Казали, людське життя надзвичайно коротке — не порівняти з життям наґів. Можливо, була якась природня синергія у тому, щоб відчувати плин часу, знаючи, що його мало? Адже ті миті спілкування з Дашею — вони сяяли коштовно якраз тому, що були такі рідкісні. У чому ж тоді цінність людської форми?

На це запитання відповіді він ще не мав, але ентузіазм, який підіймався у ньому з приближенням світанку, свідчив: скоро, скоро він усе дізнається.

— Зупиніть тут, — сказав він посеред мосту.

— Але ж, сер, тут проїжджа частина! Звідси вас не забере жодне авто!

— То нічого, я повертатимусь у місто пішки. Сьогодні я повний сил! — відповів він. І то була правда. Легкий хміль від вина давно вже розвіявся, й Асура Махарадж із насолодою ковтнув нічного повітря. Поривчастий вітер доносив запахи океану.

— Сер, ви впевнені? — перепитав водій.

— Безумовно. ШРІМ!

— Як скажете, сер, — збайдужіло відповів йому водій і, давши газу, залишив його самого.

Чудово. Він і ніч.

Над Брукліном підіймався місяць.

Хороше місце, щоб трохи провітритись і як слід подумати. Його чуття дещо втихомирились, і в Асурі пробудився його інтелект науковця й філософа.

Своє наукове відкриття він зробив, як то трапилося з мільйонами інших великих відкриттів, випадково. На той час він був молодшим науковим співробітником відділу маніпуляцій і фальсифікації їх науково-дослідного інституту. Ішов 5106-й рік (за літочисленням нижніх світів) так званої холодної війни між верхніми та нижніми планетними системами. Відколи Земля була оголошена нейтральною смугою, всі відомості про військову присутність демонічних і напівбожественних сил на Землі було засекречено. Відкриті конфлікти, з численними жертвами і масовим кровопролиттям, було припинено. Жінки та діти зітхнули з полегшенням, а чоловіків було демобілізовано. Для Патали наступив період затишшя.

Однак у палацах Бгоґаваті, столиці Патали, продовжувала кипіти бурхлива діяльність. Його Світлість Васука Третій видав наказ про створення таємної комісії з питань гуманітарної політики на планетах середнього рівня, і найкрупніші науково-дослідні інститути виділили кращих співробітників для вирішення надскладних задач дистанційного керування Землею. Позаяк Його Світлість належали до прогресивних конструктивістів, вони відкидали традиційні цінності старої школи з їх вченням про досконалу премудрість: про те, що немає ні знання, ні незнання, ні страждання, ні відсутності страждань. Їх Світлість життєрадісно стверджували, що всі ці речі існують, і серед них найдостойнішими були (не рахуючи економіки, яка це все забезпечувала): хороша їжа, красиві жінки і добре вино. Відтак, сповнені ентузіазму верхні палати лордів, тепер заповнені молодими наґами, підтримали політику експансії на середні планети і розвінчання невігластва, що було насаджене там напівбогами. Однак, з огляду на пакт про ненапад і збереження міжпланетної таємниці, суперництво за Землю перейшло в іншу площину. Замість булав, стріл, брахмастр[12] і віман у рух пішли пропаганда, дезінформація та фальсифікація історії. Безумовно там, на верхніх планетах, не знайшлось достойних мудреців, спроможних оцінити велич і обширність всього їх замислу. Тим не менше, гуманітарна політика виявилась значно ефективнішою зброєю, і присутність напівбогів було поступово витіснено в найвіддаленіші, найглухіші закутки планети.

Місію з впровадження гуманітарної політики було покладено на провідні наукові осередки Патали. Маючи єдиний координаційний центр у столиці Патали, у Бгоґаваті, інститути розподілили між собою робочі сегменти, зайнявшись поступовою і планомірною підготовкою землян до переходу в еру нових цінностей.

Асура Махарадж, молодий науковий співробітник престижного Інституту гуманітарних досліджень та випробувань, що функціонував при Королівській академії наук, працював при кафедрі соціальних маніпуляцій на факультеті первинної фальсифікації. Робота пасувала його натурі. Із його математичним складом розуму, з обширними знаннями в астрології, медицині, психології та соціології він був цінним кадром, і його становище зобов’язувало до чималої відповідальності. Окрім того, на ньому також висіла часткова зайнятість у проекті «Жнива». Відносини на кафедрі були, як скрізь, не без підлоти — та ж сама конкуренція і підлабузництво, ті самі війни і пропаганда, що й усюди. Асура Махарадж зрозумів, що йому, як молодому і перспективному, потрібно вкладатися у науку, і, відкинувши симпатії та антипатії, він повністю віддався своїй справі.

Задачі, що стояли перед ним та його колегами, були непростими. За часи присутності напівбогів земляни сильно потерпали від неуцтва і сліпої віри, яку ті насаджували вогнем і мечем скрізь, куди лиш долітали їхні вімани. Асура Махарадж бачив, скільки шкоди завдавала така міфологізація дійсності, як обмежено і вузько мислили заражені небесною філософією люди, в якому безпросвітному нидінні та плазуванні перед силами природи спливало їхнє життя. Бажання дати цим нужденним блага цивілізації було цілком природнє і ненадумане. Щоправда, з огляду на Пакт про нейтральність, згідно з яким усі згадки про напівбогів і демонів були усунуті з повсякденного життя людей, робити це напряму не було змоги. Відтак, доводилось застосовувати деякі хитрощі, зокрема, підтасовувати історичні факти, фальсифікувати документи епохи, організовувати невипадкові «випадковості» для корекції ходу подій і так далі. Фронт робіт був надзвичайно широким, а сама матерія історії, з якої він складався — навдивовижу делікатною. Безумовно, нитками цього полотна, що спільними силами ткали вони, напівбоги та самі земляни, були й особливості ментальності трьох світів, і культура, і технології — над кожним із цих керунків працювали інститути й інститути, сотні кафедр, тисячі найкращих умів по всіх нижніх світах. Всі вони проектували, тестували запропоновані зміни в польових умовах, після чого передавали затверджені проекти модифікації земної історії у виконавчий комітет, де проект знову дробився на сотні, тисячі під- і підпідзадач так, що всіх, залучених у цей складний процес налагодження міжцивілізаційної дружби, не злічити, бо ім’я їм — легіон.

• Предыдущая
• 15/41
• Следующая