»Сатурна» майже не видно - Ардаматский Василий Иванович - Страница 13

• Предыдущая
• 13/133
• Следующая

До підвалу зайшов водій мотоцикла.

— Час їхати, а то до світанку не встигнемо…

— Як час, то й поїдемо, — товариш Олексій встав і подав руку Маркову. — Ну що ж, закриємо нашу першу конференцію. Ніби все ясно. І будемо тепер підтримувати регулярний зв'язок. До побачення. Бажаю вам успіху.

До світанку Марков, Кравцов і бійці, що їх супроводили, на чолі з Будницьким, були вже на межі болота і, вишикувавшись ланцюжком, попрямували до острова.

Кілька дуже важливих шифровок:

Із підпільного обкому — Маркову.

«З Русаковим в порядку. Проходить прискорене навчання у відомій нам установі. Орієнтовний виїзд його — кінець жовтня. Людина, з якою він там має справу, — колишній офіцер Радянської Армії Андросов Михайло Миколайович. До війни він нібито служив у Прибалтійському військовому окрузі. Наші зустрічі з Русаковим дуже утруднені. Павло бачився з ним лише один раз і навряд чи побачиться ще. Нагляд за установою триває, але заздалегідь хочемо попередити, щоб ви не покладали великих надій на його результати. Пантелєєв торгує нормально. Привіт. Олексій».

Від Маркова — комісарові держбезпеки Старкову.

«Русаков, про якого я повідомляв, орієнтовно прибуде в кінці жовтня. Тоді ж з'явиться у вас. Негайно треба з'ясувати особу Андросова Михайла Миколайовича, який працює в тому місці, що нас цікавить, і, очевидно, зв'язаний з вербуванням агентури. За неперевіреними відомостями, до війни служив у Прибалтійському військовому окрузі. Рудін готується до походу в місто. Пантелєєв діє нормально. Люди Будницького успішно роблять свою справу, непокоячи і відвертаючи увагу противника. Привіт. Марков».

Із Москви — Маркову.

«Чекаємо Русакова. Щодо Андросова одержали поки що такі дані: рік народження — 1911, народився в місті Кроми Курської області, вчився в Курському військовому училищі, потім служив в армії. В 1939 році закінчив курси удосконалення командного складу і працював у штабі Ленінградського військового округу, звідки в 1940 році був переведений у Прибалтійський округ. З усіх цих місць, крім Прибалтики, відзиви позитивні, як офіціальні, так і осіб, що знали його. Словесний його портрет повідомлю найближчими днями. При першій можливості перешлемо фото. В штабі Прибалтійського округу, судячи з недостатніх даних, Андросов працював до самої війни. За втрату секретного штабного документа його рішенням партійних зборів штабу приблизно в травні 1941 року виключено з партії, наказом командуючого понижено у званні і відчислено в резерв. Є не дуже надійна деталь, що в останні дні перед війною він хворів. Вжито заходів для одержання додаткових даних і перевірки цих, що повідомляю. Не можна не побоюватись, що у вас може опинитися зовсім інша людина, яка існує по версії і документах Андросова. Привіт. Старков».

Від Маркова — товаришеві Олексію.

«Якщо трапиться можливість, візьміть від Русакова опис зовнішності Андросова. Бажано, щоб це були якісь особливі прикмети зовнішності, голосу, манери триматися тощо. Привіт. Марков».

Із підпільного обкому — Маркову.

«Павло бачив інженера вдруге і тепер, мабуть, востаннє. На жаль, це сталося раніше, ніж ми одержали Вашу радіограму відносно зовнішності Андросова. Іншу можливість для виконання вашого завдання ми навряд чи матимемо. Русакова відпускали на кілька годин до міста в зв’язку з тим, що їх незабаром відправляють. Йому довіряють. Привіт. Олексій».

Із Москви — Маркову.

«Русакова чекаємо з нетерпінням. Додатково по Андросову. Ми знайшли підполковника Маслова — секретаря партійної організації, де розбиралася справа Андросова. Він вважає, що в пропажі документа Андросов безпосередньо не винен, але з незрозумілих мотивів чи то з фальшивого чуття товариськості, щоб вигородити інших, він усю вину взяв на себе і при цьому поводився визивно, що й було причиною прийняття крутого рішення. Після відчислення в резерв багато пив, а перед самою війною захворів. Жив він у Ризі самітний, сім'ї в нього нема. Допускається, що в сум'ятті евакуації про нього, хворого, забули. При орієнтації Рудіна все це дуже важливо. Якомога старанніше розробіть разом з Рудіним варіанти його розмови з Андросовим. Очевидно, що його ахіллесова п'ята — образа. Привіт. Старков».

Із підпільного обкому — Маркову.

«За всіма даними, Русаков виїхав. Привіт. Олексій».

Із Москви — Маркову.

«Русаков прибув щасливо. Повідомляю одержані від нього дані. Андросов займається первинною перевіркою всіх російських військовополонених, які надходять до «Сатурна» і помічені для вербування в агентуру. За його порадою приймають рішення брати людину в агенти чи відправляти назад у табір. Підтверджується, що у відділі підготовки документів для агентів працює другий росіянин і теж колишній радянський офіцер — Щукін. Андросов — розумний, вольовий, зросту вище середнього, блондин. Шевелюра світла, рідка, з нахилом до лисини. Голубі очі. Ці дані збігаються з нашими. В німецького начальства користується повним довір'ям. Що ж до інших російських співробітників «Сатурна», в тому числі про Щукіна, відомості інженера дуже мізерні. В апараті «Сатурна» на дрібних незначних посадах є й російські емігранти старої формації, які ворогують з росіянами типу Андросова. Німці ставляться до них зневажливо. Крім того, є кілька росіян, яких Німеччина одержала від Маннергейма з числа полонених російсько-фінської війни. Вони оброблені краще за інших і становлять серйозну небезпеку, використовуються на важливіших посадах, зокрема на викладацькій роботі. По-моєму, слід прискорити відправку Рудіна. Привіт. Старков».

Була та пора осені, коли навіть у сонячний день відчувалося, що зима вже стоїть за дверима. Ночами пожухла трава ставала сивою від інею і не відтавала до полудня. Павутинний льодок на калюжах холодно виблискував на сонці весь день. Чагарник скинув листя, болото добре й далеко було видно. Це дуже непокоїло Маркова. На острові було заведено порядок, щоб удень ніщо не видавало присутності тут людей. Попереду їх чекав перехід на зимову базу, обладнану в сусідньому лісі. Вона вже була готова, і частина бійців Будницького навіть жила там. Всі інші мали перебратися на нове місце в найближчі дні — чекали сльотавої погоди, бо тоді в небі не будуть кружляти німецькі літаки-розвідники. Ночами бійці Будницького переносили туди майно і боєприпаси.

Ніхто на острові так не чекав цієї негоди, як ждав її Рудін. Коли острів покинуть усі його мешканці, почнеться і його операція по проникненню в «Сатурн». Початком її буде фіктивний бій невеличкого загону бійців Будницького з гітлерівським гарнізоном села Нікольського. Під час цього бою Рудін і здасться в полон.

Попавши до гітлерівців, Рудін повинен буде зробити все від нього залежне, щоб ним зацікавилися. Для цього було розроблено докладну легенду його життя й долі, що імпонувала німцям. Головна ж його мета — добитися, щоб ним зацікавився «Сатурн», а там попасти на допит до Андросова. Давно продумано безліч варіантів поведінки Рудіна на допиті в «Сатурні», але всі вони могли виявитися марними, якщо його зусилля зацікавити собою «Сатурн» ні до чого не приведуть. Думка про можливість такого повороту справи була настільки страшною, що порівняно з нею сам допит у «Сатурні» здавався Рудіну зовсім не важким. Хоча він чудово розумів, що допит цей може закінчитися й тим, що Андросов пошле його на шибеницю…

З самого ранку погода була похмура, засіяв дрібний дощик, який, як і сіре небо, ставав дедалі густішим і злішим. Сильний поривчастий вітер свистів у чагарнику, закручував жовті смерчі з обважнілого мокрого листя. Негода, якої так чекали, настала. Марков дав наказ приготуватись до нічного маршу і до бою під селом Нікольським.

• Предыдущая
• 13/133
• Следующая