Порядок — це все - Винничук Юрій Павлович - Страница 2
- Предыдущая
- 2/2
Изменить размер шрифта:
2
Ось відкрите вікно… На якому я поверсі? Двадцять четвертий чи двадцять п’ятий… Він сказав: зникни… зникни… зникни…
Для кого відкрито це вікно? Кого воно чекає?.. Чи не мене?..
Повинен вступитися, щоб більше нікому не мозолити очі, не цікавитися цими шафами, що забиті людьми, як лахами… Я мушу щезнути… Ось я перехиляюся через підвіконня… перехиляюся, перехиляюся… ах, як легко, як радісно летіти вниз… я ніколи ще не літав… летіння вниз — це насправді летіння вгору… я — янгол… я — сірий янгол… буденний янгол… янгол для всіх… вітайте мене… одне лише бентежить — це те, що їм доведеться тіло розбите моє прибирати… краще було втопитися в рі…
2
- Предыдущая
- 2/2
Перейти на страницу:
