Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна - Страница 30
- Предыдущая
- 30/63
- Следующая
У горах Тибету
Рельєф Китаю дуже різноманітний. На південному сході знаходиться Тибетське нагір’я, яке займає понад чверть території країни. Воно оточене високими бескидами Гімалаїв, Каракоруму, Куньлуню і Сіно-Тибетськими горами. Західні і центральні його частини розташовані на висоті понад 4 тис. метрів. Численні хребти, що перетинають нагір’я, підіймаються до 5000-7000 м над рівнем моря. Між ними лежать широкі холодні долини, де майже ніхто з людей не живе.
На південному сході нагір’я, між: горами Куньлунь на півдні і хребтами Алтинтаг і Ціляньшань на півночі, на висотах у 2700-3000 м над рівнем моря знаходиться западина Цайдам. Її західна частина зайнята пустелею, а в центрі розкинулися великі болота і солоні озера. Між Цайдамом і пустелею Валашань розташовані гори Наньшань, де на висоті 3200 м лежить знамените солоне озеро Кукунор, глибиною до 38 метрів.
На півночі від Тибетського нагір’я, на висоті від 200 до 2000 м, тягнеться пояс гір і високих рівнин. А на північному сході, сході і півдні країни розташовані невисокі гори і рівнини. В деяких місцях вони опускаються нижче морського рівня.
Низинні рівнини, розташовані на висоті нижче 200 м над рівнем моря, займають 10 % території Китаю. До них належать Північно-Китайська рівнина, Велика Китайська рівнина, долина Хуанхе, середня течія і дельта Янцзи, Маньчжурська рівнина і басейн ріки Сіцзян.
У Китаї багато знаменитих річок. Саме в цій країні, на північних схилах Гімалаїв, які частково розташовані на території Китаю, бере початок Брахмапутра. Тут її називають Мацан, а нижче за течією - Цзангбо. А на східному краї Тибетського нагір’я починаються великі річки Янцзи (Блакитна річка), Хуанхе (Жовта річка), Меконг (Ланьцанцзян) і Салуен.
На північ від гір Куньлуню лежать дві великі западини - Таримська і Джунгарська. У центральній частині першої з них розташована одна з найпосушливіших і важкодоступних пустель Такла-Макан. Уїї пісках знаходиться солоне озеро Лобнор. Воно займає площу в 3000 км2. А на північ від нього лежить найнижча поверхня суходолу в Східній Азії - Туранська западина. Її найнижча частина досягає відмітки у 154 м нижче рівня моря. Для неї характерні величезні перепади температур: від +52 °C влітку до - 18 °C взимку.
Китай займає значну площу величезного азійського материка, котрий взимку охолоджується значно швидше, ніж прибережні моря. Тому на високих нагір’ях тепло втрачається дуже швидко. Поступово охолоджене повітря стискається і опускається, утворюючи область високого тиску (антициклон) із центром над Джунгарією і Монголією. Звідси на територію Китаю дмуть дуже холодні вітри, здебільшого північні і північно-східні. Влітку материк нагрівається значно сильніше за моря. Внаслідок цього над Тибетом утворюється область низького тиску (циклон). Тоді сюди з Південно-Китайського і Східно-Китайського морів прибувають дуже вологі повітряні маси, що приносять рясні теплі дощі. Що далі в середину континенту проникають повітряні маси, то сухішими вони стають. Таким чином, у цілому клімат Китаю можна вважати мусонним, з чіткими сезонними змінами атмосферного тиску і панівних вітрів. Але для заходу країни характерним є континентальний клімат. Середні температури січня становлять від - 24 °C на півночі і Тибетському нагір’ї до + 18 °C на півдні. Учервні на рівнинах температура коливається від +20 до +28 °C. Річна кількість опадів зменшується від 2000 до 2500 мм на півдні і сході до 50 - 100 мм на півночі і заході. Восени на південному і південно-східному узбережжях часто бувають тайфуни, які супроводжуються сильними дощами. Вони приносять катастрофічні повені, завдають великої шкоди господарству країни і призводять до загибелі людей.
Кліматичні особливості дуже впливають на характер рослинності. Для Тибетського нагір’я, у північних та центральних районах Тибету на висоті 4200-5100 м над рівнем моря характерні терескенові пустелі. Рослинність тут дуже розріджена, а її видовий склад - бідний. Тут переважають терескени та ковила, а на крутих схилах лише мохи та лишайники. Нижче, на висоті 3000-4000 м, розташовані полинні пустелі. Тут до різних видів полину теж домішуються ковила і терескени. Для них характерним є більш щільний трав’яний покрив, ніж для високогірних терескенових пустель.
На річці Янцзи
У Північному і Центральному Тибеті на висоті у 4600-5300 м розкинулися подушникові пустелі, де ростуть багаторічні трави із скороченими і сильно розгалуженими гілками. За формою вони нагадують подушки, тому й називаються подушниковими. До цих дивовижних рослин домішуються ковила та осика. А в западинах, де близько від поверхні проходять грунтові води, створюються пагористі болота із заростями тибетської кобрезії та осоки. На півночі Тибету між терескеновими пустелями трапляються холодні напівпустелі з розрідженою степовою рослинністю.
Зовсім інша картина складається на півдні і північному сході Тибету завдяки численним опадам, що приносить з Індійського океану мусон. Тут у глибоких міжгір’ях ростуть справжні ліси з ялин, ялівцю і тополі. В ущелинах, що лежать найнижче, переважають сосна, дуб, смерека, клен, падуб, ялиця, магнолія. А вище лісового поясу буяє різнотрав’я і чагарники. Ще вище розташовані альпійські луки з низькими рододендронами.
Внутрішня Монголія розташована в «дощовому затінку». Вона відокремлена від південно-східного мусону горами, тому тут панує посушливий клімат. Її західна частина зайнята пустелями, які на сході переходять у степи. Для північного сходу країни теж характерні пустелі та степи, але в північному районі гірські схили вкриті густими хвойними лісами з ялиць і беріз, а також хвойно-широколистяними лісами з кедрів, ялиць, ялин, дубів, ясенів, лип, кленів, беріз та інших видів.
На просторах Північно-Китайської рівнини колись теж буяли ліси, але вони вже давно знищені. Тому на їхньому місці з’явилися степи з характерною степовою рослинністю - ковилою, осикою та іншими травами. Так само зведені нанівець і давні хвойні ліси із куннігамії і хвойних порід, які були характерними для середньої течії річки Янцзи і територій південного Китаю. Залишки цих реліктових лісів збереглися деінде лише в горах на заході цього регіону. На самому півдні Китаю, включаючи острови Хайнань і Тайвань, панує субтропічний і тропічний клімат. Пишні тропічні ліси тут теж давно вирубані. Але у великій кількості росте бамбук.
На відміну від рослинного світу, тваринний світ Китаю вражає своєю різноманітністю. В густо-населених районах, звісно, диких тварин збереглося не дуже багато. В основному, це різноманітні гризуни, птахи і деякі копитні. Втім, у важкодоступних землях фауна багата і цікава. На північному сході живуть лось, кабарга, косуля, кабан, бурундук і білка. Холод їм не заважає. У лісах провінції Хейлуцзян водяться такі хижаки, як бурий ведмідь, вовк, лисиця, рись. У межах Великого Хінгану трапляються навіть тигр і леопард, а також звірі із цінним хутром - колонок, солонгой, тхір, видра, рись, єнотоподібний собака. З птахів для північно-східного Китаю характерні тетерев-косач, сіра і біла куріпки, кам’яний глухар, рябчик, кукша та багато інших.
Степи Внутрішньої Монголії багаті на копитних. Серед них дуже цікавими є монгольський дзерен і сайгак, яких вважають рідкісними видами. На рівнинах багато вовків і різних гризунів. У Тибеті теж багато копитних. Тут водяться антилопа орного, баран кукуяман, кіанг, дикі козли. З хижаків найбільш характерними вважаються сніговий барс (ірбіс), тибетський ведмідь, рись, вовк, червоний вовк, лисиця-корсак, а з гризунів - сірий хом’ячок, тибетський байбак. З птахів заслуговують на увагу гімалайський улар і піщаний рябок.
На південному сході цікаві тварини живуть у провінціях Сичуань і Юньнані. Тут у гірських бамбукових гаях ще зустрічаються дуже рідкісні велика та мала панди. А нижче по схилах трапляються макака-резус і велика циветта. Із птахів до себе увагу привертають різноманітні папуги та численні фазани. У горах Центрального Тибету ще можна побачити тигра, макаку, оленя і велику циветту. Тут дуже багато птахів, особливо водоплавних. Велика кількість блакитних сорок і фазанів. На півдні, у провінціях Аньхой біля річки Янцзи можна інколи натрапити на рідкісний вид - на китайського алігатора, довжина якого сягає двох з половиною метрів. З хижаків тут відомі тигр, димчастий леопард, а серед тварин, що мешкають на деревах, - тупайя і крилан.
- Предыдущая
- 30/63
- Следующая
