Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна - Страница 22

• Предыдущая
• 22/63
• Следующая

Іран (до 1935 р. - Персія) - держава в Південно-Західній Азії. Його територія становить 1648 тис. км². На півночі він межує з Вірменією, Азербайджаном і Туркменистаном і виходить до Каспійського моря, на сході - з Афганістаном і Пакистаном, на заході - з Іраком і Туреччиною. На півдні Іран має вихід до Перської та Оманської заток. Столиця країни - Тегеран (понад 8 млн мешканців). Державною мовою Ірану є фарсі, а грошовою одиницею - ріал.

Назва «Іран» походить від слова «аріан», що означає арієць. Арійці оселилися на іранській землі приблизно 3500 років тому і назвали її арійським ім’ям.

Типовий іранський краєвид

Традиційний іранський орнамент в оздобленні будівель

Значну частину Ірану займає центральне плоскогір’я, що майже на 1200 м вище рівня моря. Воно оточене гірськими ланцюгами. На півночі, паралельно до берега Каспійського моря, розташовані гори Ельбурс, де знаходиться найвища точка країни - гора Демавенд (5604 м). Уздовж західного кордону простягнулися гори Загрос. На схід від плоскогір’я лежать більш низькі гори. Відносно рівнинні території - це вузька прибережна смуга вздовж Каспійського моря і рівнина Хузистан на заході країни.

У центрі держави лежать дві великі пустелі: піщано-скельна Дашт-і-Лут і соляна Дашт-і-Кавір. Обидві пустелі майже ненаселені. Узимку і навесні тут течуть невеликі річки, але в інші пори року обидві пустелі надзвичайно посушливі. Більшість іранських річок у сухий сезон просто зникає в пісках. Повноводніші річки, здебільшого короткі, беруть початок у передгір’ях і впадають у Каспійське море, Перську чи Оманську затоки. Ріка Карун - головна судноплавна річка країни. Найбільшим озером на території Ірану є Урмія на півночі країни. Воно має площу 53 тис. км² і максимальну глибину 60 метрів. Серед інших відомих іранських озер можна назвати Намак, Хамун, Бактеган, Хорсултан і Парішан. Ці прісноводні озера є центрами розведення риби.

У Перській затоці багато островів. Включаючи Кешм і Киш (вільні економічні зони), Лаван, Харг, Хормуз, Мину, Сири, Великий Томб і Малий Томб, що є важливими центрами експорту нафти і риби. Креветки і перлини Перської затоки користуються великим попитом на міжнародному ринку.

Переважна частина території Ірану належить до високосейсмічних зон, тому там постійно відбуваються землетруси.

Іранський клімат неоднаковий у різних частинах країни. На узбережжі Каспійського моря він помірний, дощовий, середня річна температура становить тут +18 °C. На узбережжі Перської затоки зима м’яка, а літо спекотне й вологе. Температура повітря влітку може сягати +54 °C. На північній і західній рівнинах клімат також помірний через Альборзькі і Загроські гори. Центральне плато сухе і безводне. Східні та південні райони - пустельні землі з дуже холодними зимами і нестерпною спекою влітку.

Іран - країна з дивовижною і дуже різноманітною природою. У горах Загросу є лісові ділянки, де ростуть дуб, горіх, ільм, фісташкове дерево. На звернених до моря схилах Ельбурса і в Каспійській долині рослинність дуже багата: тут є зарості ясена, ільма, в’яза, дуба, берези, деяких вічнозелених рослин. У пустельних районах ростуть кактуси і колючки. Фауна представлена досить широко: кролик, лисиця, вовк, шакал, олень, дикобраз, очеретяна кішка, манул, смугаста гієна, каракал, зустрічаються гепард, звичайний мангуст. У заплаві річки Сербаз у Белуджистані водиться болотний крокодил. Серед птахів у центрі країни існує велика кількість фазанів і куріпок, а на узбережжі Перської затоки - фламінго і пеліканів. У Каспійському морі зустрічаються білуга, оселедець, осетер.

Зороастризм (вогнепоклонство, як його іноді називали) - це релігія, яка визнає, що світом керує справедливий бог Ахурамазда, якого вшанували в образі полум’я. Зороастрійці вважали, що всі події в світі - це одвічна боротьба добра і зла. Священною книгою зороастризму була «Авеста».

На території Ірану здавна селилися різні племена. У середині І тис. до н. е. Кір Великий створив Перську імперію, що проіснувала до 333 р. до н. е., коли вона була завойована Александром Македонським. У наступному сторіччі Персія повернула собі незалежність, і Перське царство проіснувало до VII ст. н. е. Із приходом на територію Персії ісламу країна була включена до Мединського, а пізніше - до Дамаського халіфату. Стара зороастрійська релігія Персії практично зникла, цілком придушена ісламом.

В XI ст. Іран було захоплено турками, а пізніше - сельджуками, монголами Чингісхана, армією Тамерлана і туркменами, що протрималися в Ірані довше за інших - до 1502 року. У 1502 р. Іран знову виборов незалежність із приходом до влади перської династії Сефевидів, що правила країною до 1722 року. Найвидатнішим правителем цієї династії був шах Аббас І. Після його смерті почався поступовий занепад країни, що призвів у 1722 р. до її завоювання афганською армією. Однак уже через кілька років була заснована нова династія, яка знов спрямувала Іран до відносного процвітання. У 1906 р. в країні була проголошена конституційна монархія, що проіснувала до 1979 р., коли шах Мохаммед Реза Пехлеві був скинутий з трону. У січні того ж року аятолла Хомейні проголосив Іран ісламською республікою. Ще однією важливою подією для країни стало іракське вторгнення (1980-1988), але під тиском світової спільноти Ірак був змушений відступити. У 1996 р. до влади в країні прийшов президент Мохаммед Хатамі. В Ірані почалися поступові демократичні перетворення. На парламентських виборах у лютому 2000 р. перемогу здобули прихильники реформ, які відмовилися від ісламського фундаменталізму. Іран є членом ООН, МВФ, ОПЕК.

В Ірані діють два календарі: місячний (один рік дорівнює приблизно 354 дням) і сонячний (один рік - 365 днів). Сонячний календар використовується для офіційних і адміністративних цілей. У ньому рік починається з першого дня весни (21 березня, коли іранці святкують навруз, чи Новий рік) і закінчується 20 березня наступного року. Місячний рік на 11 днів коротший. Він використовується для ісламських традицій і ритуалів, за ним відзначаються релігійні свята і пам’ятні дати. Серед численних народних свят найбільш популярним і важливим є навруз. За 15 днів до його початку у кожній родині в спеціальних посудинах сіють зерно, щоб прикрасити святковий стіл свіжими зеленими паростками. Увечері перед Новим роком готують святковий новорічний стіл, у кімнатах запалюють свічки, на стіл ставлять дзеркало, хліб, вазу з водою, в якій плаває жива риба, зелені рослини, склянку з рожевою водою, горіхи, фрукти, пофарбовані яйця, смажене курча, рибу та ін.

Слово «Коран» у перекладі з арабської означає «те, що читають, вимовляють» (тобто те, що було сказано Аллахом Мухаммеду, а він повторив).

Обов’язковим для більшості населення Ірану є дотримання мусульманського місячного посту рамазан. Протягом нього віруючі повинні від світанку і до сутінків не їсти, не пити, не палити, не купатися. Після настання темряви і до світанку дозволяється приймати їжу, рекомендується більше читати Коран і робити намаз. З місяцем рамазан пов’язане свято «шаб-е-кадр» («ніч приречення»). За мусульманським повір’ям, у цю ніч 27 числа місяця рамазан Аллах нібито відкрив пророку Мухаммеду Коран. Вважається також, ніби щорічно в цю ніч Аллах приймає рішення про долю кожної людини, з огляду на її бажання, висловлені в молитві.

Головним мусульманським святом вважається «ей-де-курбан», що відзначається протягом трьох-чотирьох днів. Іслам наказує віруючим у цей час принести криваву жертву Аллаху: заколоти вівцю чи барана, бика, корову чи верблюда. До ритуалу входять також спеціальна молитва, відвідування могил предків, взаємні візити до друзів. Крім зазначених релігійних свят, іранські мусульмани відзначають також дні народження пророка Мухаммеда, 12 шиїтських імамів, визначні події в історії ісламу.

• Предыдущая
• 22/63
• Следующая