Чорний екватор - Малик Владимир Кириллович - Страница 39
- Предыдущая
- 39/39
Изменить размер шрифта:
39
Скеля стоїть кам'яна —
чорна гранітна стіна…
Биймо!.. То ж прийде той час,
що розпадеться вона!..
Ще не стихли останні звуки пісні, як до трибуни, розштовхуючи делегатів, кинувся якийсь білий. Він схопив Джомо в обійми.
— Антоні! — вигукнув радісно Джомо. — Я знав, що знову зустрінуся з тобою, мій дорогий побратиме!
Вони взялися за руки — чорний і білий — і так стояли перед залом, що вибухнув новими оваціями.
39
- Предыдущая
- 39/39
Перейти на страницу:
