Злочинна цивілізація - Шекли Роберт - Страница 13

• Предыдущая
• 13/31
• Следующая

Машина тихесенько зітхнула.

Баррент знепритомнів.

На Омезі панує закон. Прихований чи відкритий, священний чи світський, він визначає поведінку всіх громадян — від найнижчих серед нижчих до найвищих серед вищих. Без нього не було б привілеїв для тих, хто творить закон; отже, закон був абсолютно необхідний. Без закону і його суворого дотримання, Омега перетворилася б на невимовний хаос, у якому правами людини було б тільки те, що вона здатна захистити самотужки. Така анархія означала б загибель омезького суспільства, і насамперед тих старших громадян з правлячих класів, які здобули високе становище, але втратили навички влучної стрільби.

Отож закон був необхідний.

Але Омега, крім того, була ще злочинним суспільством, яке складалося виключно з осіб, що порушили земні закони. Це було суспільство, яке, зрештою, сприяло розвиткові особистості. В цьому суспільстві королем був порушник закону. Злочини не забороняли — ними захоплювалися, за них навіть винагороджували. В цьому суспільстві спроби зневажити закон оцінюють залежно від того, мали вони успіх чи ні.

У тому-то й полягає парадокс: злочинне суспільство з абсолютними законами, які треба було порушувати.

Суддя, і далі схований за перегородкою, пояснив усе це Баррентові. Минуло вже кілька годин після «суду Божого». Баррент побував у санітарній частині, де його трохи підлатали. Здебільшого пошкодження були незначні: два зламаних ребра; глибокий поріз на лівому плечі, подряпини та садна.

— А тому, — провадив далі суддя, — закон водночас має бути порушуваний і непорушний. Ті, що не порушують закон, не здобувають вищого статусу. Їх рано чи пізно вбивають, бо їм бракує необхідної ініціативи, щоб вижити. Для тих, хто, як і ви, порушує закон, ситуація дещо інша. Закон карає їх з абсолютною суворістю — якщо тільки вони не зможуть уникнути покарання.

Суддя трохи помовчав, а тоді замислено повів далі:

— Ідеальна людина на Омезі та, яка розуміє закони, визнає їх необхідність, знає про кару за їх порушення і все-таки нехтує ними — і перемагає! Оце, сер, і буде ідеальний злочинець і водночас ідеальний омежець. Саме цього ви досягли, Вілле Барренте, здолавши супротивника в «суді Божому».

— Дякую, сер, — мовив Баррент.

— Я хочу, щоб ви збагнули, — провадив суддя, — що одне вдале порушення закону не означає обов’язкової удачі наступного разу. Кожна нова спроба зменшує ваші шанси, — але в разі перемоги винагорода щоразу зростає. Тому я радив би вам обачно використовувати набуте знання.

— Я буду обачним, сер.

— Добре. Отже, ваш статус підвищився — ви тепер Привілейований Громадянин з усіма правами і обов’язками, які випливають звідси. Вам дозволено й далі утримувати протиотрутну крамницю. Але це ще не все: вам безкоштовно надається тижнева відпустка на Озері Хмар. І ви можете взяти з собою будь-яку жінку на ваш вибір.

— Перепрошую. Поясніть, будь ласка, останній пункт, — попросив Баррент.

— Тижнева відпустка, — повторив прихований суддя, — з будь-якою жінкою на ваш вибір. Це висока винагорода, оскільки на Омезі чоловіків ушестеро більше, ніж жінок. Ви можете обрати будь-яку неодружену жінку незалежно від її бажання. Даю вам для цього три дні.

— Мені не потрібно три дні, — відмовився Баррент. — Я хочу дівчину, котра сиділа в першому ряду галереї для глядачів. У неї чорне волосся і зелені очі. Ви знаєте, кого я маю на увазі?

— Так, — повільно проказав суддя. — Я знаю, кого ви маєте на увазі. Її звати Мойра Ерме. Мені здається, що вам треба обрати іншу жінку.

— Чи є для цього якась особлива причина?

— Ні. Але, повірте, вам буде набагато краще, якщо ви зміните свій вибір. Мій помічник із задоволенням познайомить вас із списком придатних для цього молодих жінок. Усі вони мають посвідчення про привабливість. Деякі пройшли суворий дворічний курс навчання у Жіночому Інституті, де, як, може, ви знаєте, їх вчили мистецтва й науки гейш. Особливо я рекомендував би вам…

— Мені потрібна Мойра, — урвав його Баррент.

— Парубче, ви робите велику помилку.

— Що ж, доведеться ризикнути.

— Гаразд, — не став сперечатися суддя. — Ваш відпочинок починається завтра о дев’ятій ранку. Я щиро зичу вам удачі.

Охоронці вивели Баррента з суддівських палат і супроводили аж до протиотрутної крамниці. Друзі, які чекали на повідомлення про страту, прийшли привітати Вілла. Їм нетерпеливилося почути подробиці про «суд Божий», але Баррент тепер розумів, що шлях до влади лежить через таємне знання. Тож його розповідь була дуже загальна.

Того вечора була ще одна причина для святкування: Тема Ренда врешті прийняли до Гільдії Убивць. Як і обіцяв, він узяв до себе в помічники Форіна.

Наступного ранку, відімкнувши крамницю, Баррент побачив перед дверима автомобіль. Його було надано Департаментом Юстиції на час відпустки. На задньому сидінні була Мойра, чарівна і дуже роздратована.

— У вас що, клепки нема, Барренте? Гадаєте, в мене є час для таких дурниць? Чому ви обрали мене?

— Ви врятували мені життя.

— І ви тут-таки подумали, що цікавите мене? Це не так. Якщо у вас є хоч крихта вдячності, скажіть водієві, що ви передумали. У вас ще є можливість обрати іншу дівчину.

Баррент похитав головою:

— Мене не цікавить ніхто, крім вас.

— Отже, ви не передумаєте?

— Ніколи в житті.

Мойра зітхнула й відкинулася на сидінні.

— Невже я справді так цікавлю вас?

— Більш ніж цікавите.

— Гаразд. — мовила Мойра, — якщо ви не зміните свою думку, мені, мабуть, доведеться поїхати з вами.

Вона відвернулася, та Баррент встиг помітити на її вустах ледь помітну усмішку.

Озеро Хмар — найвишуканіший курорт Омеги. Перед тим, як потрапити на територію курорту, відпочивальники здавали зброю біля головної брами. Дуелі було суворо заборонено. Суперечки розв’язував найближчий бармен, а вбивцю карали негайним позбавленням статусу.

На Озері Хмар до послуг відпочивальників був багатий вибір найрізноманітніших розваг. Хочеш — дивись фехтування, бій биків чи цькування ведмедя. Хочеш — берись до спорту: плавання, альпінізму, лиж. Вечорами у великій залі, відгороджені одні від одних скляними стінами, танцювали Мешканці, Громадяни й Еліта. Працював багатий наркотичний бар, у якому було все, що може захотіти вибагливий наркоман. Для тих, хто полюбляв товариство, щоночі по середах і суботах у Гроті Сатира влаштовували оргії. Для сором’язливих адміністрація організовувала таємні побачення у затемнених переходах під готелем. Але найбільшими принадами були пологі пагорби і тінисті, затишні ліси, де зникало напруження щоденної боротьби за існування в Тетраграді.

Баррент і Мойра займали суміжні кімнати, двері між якими на ніч не замикались. Але першої ночі Баррент не скористався ними. Мойра навіть не натякнула, щоб він зробив це, а на планеті, де жінки мають вільний доступ до отрут, чоловік двічі подумає, перш ніж накидати своє товариство, якщо воно не бажане. Навіть власник протиотрутної крамниці ризикував не розпізнати вчасно симптоми отруєння в самого себе.

Другого дня вони ходили далеко в гори. Розташувавшись на вкритому травою схилі, що спускався до сірого моря, Баррент і Мойра пообідали бутербродами. Після їжі Баррент спитав дівчину, чому вона врятувала йому життя.

— Тобі не сподобається відповідь, — сказала вона.

— І все-таки я хотів би знати причину.

— Ну, ти здавався таким вразливим того дня в «Товаристві захисту жертв». Я допомогла б будь-кому, хто б мав такий вигляд.

Баррент ніяково кивнув головою.

— А другого разу?

— Тоді я гадала, що ти можеш зацікавити мене. Не в романтичному розумінні цього слова, розумієш? Я зовсім не романтична.

— Який же то був інтерес?

— Я вважала, що з тебе може вийти непоганий новобранець.

• Предыдущая
• 13/31
• Следующая