Координати чудес - Шекли Роберт - Страница 23
- Предыдущая
- 23/32
- Следующая
— Вже заспокоїлися? — крижаним голосом запитав містер Сітрайт.
— Так, уже заспокоївся, — зітхнув Кармоді. — Вибачте.
— Не турбуйтеся, — спокійно сказав Сітрайт. — Ви перевтомилися, це можна зрозуміти. Одначе, я нічим не зможу допомогти, якщо ви не опануєте себе. Розум може привести вас додому, нестримні емоційні вибухи ні до чого не приведуть.
— Я ще раз прошу вибачення.
— Щодо цієї кімнати, яка вас так налякала, то я обставив її зумисне для вас. Звичайно, доба підібрана наближено — це найбільше, що я встиг за браком часу. І все для того, щоб ви почували себе, як удома.
— Це ви добре придумали, — сказав Кармоді. — Значить, і ваш вигляд…
— Абсолютно точно, — усміхнувся містер Сітрайт. — Я й себе вдекорував, як і кімнату. Це не важко. Невеличкий штришок, багатьом клієнтам подобається.
— Мені також подобається, — запевнив Кармоді. — Тепер, коли я трохи звик, воно й заспокоює.
— Я й хотів, щоб заспокоювало. А щодо вашого припущення, що все вам наснилося… в цьому щось є…
— Тобто?
Містер Сітрайт енергійно закивав головою.
— Як припущення це має безперечні переваги, проте як оцінка вашого становища — не витримує критики.
— Ох! — Кармоді відкинувся на спинку крісла.
— Якщо бути точним, — вів далі Сітрайт, — то між уявними і реальними подіями істотної відмінності не існує. Ваше протиставлення їх — чисто термінологічного характеру. Зрештою, вам нічого не сниться, містере Кармоді. Це я згадав побіжно, задля інформації. Навіть якщо б снилося, то діяти довелося б так само.
— Нічого не розумію, — признався Кармоді. — Але вірю вам на слово, що все відбувається наяву. — Він повагався, потім додав: — Проте одного я ніяк не можу збагнути: чому все таке схоже? Себто Галактичний Центр схожий на Радіо-Сіті, а динозавр Борг розмовляє не як динозавр, і навіть не так, як мав би розмовляти обдарований мовою динозаврі а…
— Будь ласка, не збуджуйтеся!
— Даруйте.
— Ви хочете, щоб я пояснив, чому дійсність така, якою вона є. Але ж на це не існує пояснень. Просто слід навчитися пристосовувати свої упередження до нових фактів. Не сподівайтеся, що реальність пристосовуватиметься до вас, — крім, звісно, рідкісних винятків. Нічого не вдієш, коли трапляються речі дивовижні. І коли звичні — також нічого не вдієш. Я зрозуміло пояснюю?
— Ніби так, — сказав Кармоді.
— Чудово! Так ви певні, що не хочете чаю?
— Дякую. Не хочу.
— Тоді поміркуємо, як вам дістатися додому, — сказав Сітрайт. — У гостях добре, а вдома найкраще, так?
— Звісно, найкраще, — погодився Кармоді. — Це для вас дуже важко, містере Сітрайт?
— Ні, я так не сказав би. Справа, звичайно, складна, вимагає точності і навіть деякого ризику. Проте важкою я її не назвав би.
— А що ви вважаєте справді важким?
— Квадратні рівняння, — не роздумуючи, відповів Сітрайт. — Ніяк не можу навчитися їх розв’язувати, хоч і брався мільйон разів. Ось це, сер, важко! А тепер до справи.
— Ви знаєте, куди перемістилася Земля? — запитав Кармоді.
— «Куди» — не проблема, — відповів Сітрайт. — «Куди» ви вже дісталися, правда, користі з того ніякої, бо «Коли» виявилось задалеко від шуканого. Але тепер, гадаю, ми потрапимо у ваше «Коли» без зайвого клопоту. «Котра» Земля — ось де заковика!
— І це може покласти край сподіванням?
— Аніскілечки! — запевнив Сітрайт. — Нам слід лиш пересортувати Землі і виявити ту, котра ваша. Справа не складна: все одно, що підстрелити рибу в бочці, як сказали б у вас.
— Ніколи не пробував, — сказав Кармоді. — Невже й справді так легко?
— Залежить від риби і від бочки, — пояснив Сітрайт. — Акулу в ванні ви підстрелите зразу, а ось уже мільку в цистерні — справа не з легких. Усе залежить від масштабу. Та все ж визнайте, що і в тому і в іншому випадках принцип нескладний і доступний.
— Мабуть, так, — погодився Кармоді. — Та мені здається, хоча пошук «Котрої» Землі в принципі нескладний, на нього може не вистачити часу через велику кількість варіантів.
— Не зовсім так, але підмічено влучно, — сяючи, сказав Сітрайт. — Складність, знаєте.-деколи йде на користь. Сприяє класифікації та ідентифікації.
— Так… Ї що тепер?
— Тепер до роботи! — вигукнув Сітрайт, завзято потираючи долоні. — Ми з колегами підібрали тут дещо із світів. В душі сподіваємося, що ваш світ має бути серед них. Та впізнати його, звичайно, можете тільки ви — клієнт.
— Отже, мені слід їх переглянути й оцінити?
— Щось схоже на те. Насправді вам доведеться в них уживатися. Як тільки визначите, давайте нам знати, чи це ваш імовірний світ, чи ні. Якщо світ ваш, то на тому й кінець. Якщо ж інший, ми перемістимо вас у наступний.
— Досить мудро, — сказав Кармоді. — А багато у вас цих імовірних світів?
— Величезна сила, як ви й раніше підозрювали. Та ми сподіваємося на швидкий успіх з самого початку. Хіба що…
— Що саме?
— Хіба що хижак згребе вас раніше.
— Мій хижак?
— Він і досі йде по сліду, — пояснив містер Сітрайт. — І, як ви тепер знаєте, досить спритно наставляє вам пастки. Матеріал для них добирає з ваших спогадів. Ці «земноформні сцени» — я так би їх назвав — повинні вас приспати й змусити безжурно йти просто до нього в пащу.
— І він з’являтиметься у всіх ваших світах?
— Безперечно! — відповів Сітрайт. — Адже сам пошук не дасть вам безпечного притулку. Ба більше: що ближче підійдемо до мети, то підступнішим буде хижак. Ви цікавилися різницею між сном і дійсністю. От вам і відповідь. Все добре діє відкрито, не криючись. Все лихе підступає нишком, прикриваючись ілюзіями, масками, мріями.
— Ви можете якось стримати хижака? — запитав Кармоді.
— Ніяк. Якби й міг, то не взявся б. Хижацтво — необхідний елемент існування. Зрештою, навіть Боги не уникають своєї Долі. Куди вже вам бути винятком із загального правила!
— Я знав, що ви так скажете. А хоч чим-небудь ви можете допомогти? Натякніть, принаймні, чим відрізнятимуться світи, в які ви мене посилаєте, від світів хижака?
— Відмінності для мене очевидні, та уявлення про світ у нас з вами різні. Ні ви моїми поглядами, ні я вашими, Кармоді, не зможемо скористатися. До речі, вам же досі вдавалося вислизати від хижака.
— Щастило.
— От бачите! Мені от майстерності не позичати, а хоч би раз пощастило. Хто скаже, що вам найбільше придасться в майбутніх випробуваннях? Не я, сер, і, звісно, не ви! Тому кріпіть свій дух, містере Кармоді. Слабкодухі планет не здобувають! Правда? Вивчайте світи, в які я вас посилаю, остерігайтеся хижакових ілюзій, вислизайте, виходьте сухим із води і не проґавте з переляку свого справжнього і належного вам світу.
— А якщо я проґавлю його ненароком?
— Тоді пошук триватиме вічно. Тільки ви зможете впізнати свій світ. Якщо так чи інакше ви не відшукаєте свій світ серед найімовірніших, тоді нам доведеться шукати серед просто ймовірних, відтак серед менш імовірних і нарешті серед найнеймовірніших. Кількість можливих світів не безконечна, одначе у вас просто життя не вистачить переглянути їх усі й розпочати знову.
— Гаразд, — непевним голосом сказав Кармоді. — Мабуть, іншого способу немає.
— Так, іншого способу допомогти вам не існує, і сумніваюся, щоб можна було обійтися без вашої активної співучасті. Якщо бажаєте, можу зробити запит про інші методі галактичного пошуку координат. Це забере трохи…
— Боюсь, що цього «трохи» в мене обмаль, — сказав Кармоді. — Та й хижак, гадаю, вже десь неподалік. Містере Сітрайт, відсилайте мене, будь ласка, в імовірні світи, і прийміть мою щиру подяку за вашу турботу й терпеливість.
— Дякую, — відповів Сітрайт з видимим задоволенням. — Будемо сподіватися, що найперший світ виявиться тим, котрий ви шукаєте.
Сітрайт натис кнопку в себе на конторці. Нічого не сталося, поки Кармоді не захотілося кліпнути. Потім усе відбулося з неймовірною швидкістю, бо поки очі розплющилися, він відчув, як підошви злегка вдарились об Землю. Або ж об щось, дуже подібне до неї.
- Предыдущая
- 23/32
- Следующая
