Людина, що знайшла своє обличчя - Беляев Александр Романович - Страница 61

• Предыдущая
• 61/112
• Следующая

Люкс задумалася. Вона сама була не від того, щоб побачитися з Престо. Правда, вона двічі відмовила Тоніо: і в його старому і в новому вигляді. Але з того часу багато що змінилося. Адже й Пітч не прийняв нового Престо, а ось тепер сам засилає до нього парламентаріїв.

Люкс остаточно посварилася з своїм нареченим, коли узнала його ближче: він занадто рано і круто почав пред’являти свої права як майбутній чоловік, явно підбираючись до капіталів Люкс, а вона вміла міцно тримати їх у руках. Крім того, Люкс не могла не визнати, що новий Престо дуже інтересний чоловік, який зовсім не поступається перед Лоренцо. І, нарешті, він починав власне підприємство, яке, в разі удачі, могло дати великі бариші. Престо знову ставав людиною з майбутнім. Правда, ще з невідомим майбутнім, а Люкс була людиною обережною і обачною. І вона була ще далека від того, щоб зв’язати себе бодай діловими стосунками з Престо. Але його не слід випускати з уваги.

Щоб надати більшої ціни своєму вчинку, Люкс сказала Пітчу:

— Ви ставите мене в трудне становище, містер Пітч. Після того, що трапилося між мною і Престо, який мало не вбив мене, мені нелегко звертатися до нього. Але все-таки я постараюсь побачитися з ним і виконати ваше доручення.

— Ви ж розумниця і чудово впораєтесь із цією справою! — вигукнув Пітч.

І ці слова ще вище піднесли Престо в очах Люкс: Пітч був скупий на похвали та компліменти і робив їх тільки у виключних випадках.

Коли людина оточена ворогами, вона мимоволі стає підозріливою і обережною. Одержавши і прочитавши листа Люкс, Тоніо відразу ж догадався, що це маневр Пітча. Але й він був не від того, щоб побачитися з Люкс. Вона все ще цікавила його. Тим обережнішим треба бути з нею. Люкс, звичайно, питатиме про плани. Чи треба ще приховувати їх? Незабаром розпочнуться репетиції, і таємниця однаково стане всім відома.

«Нехай Люкс думає, що я не встояв перед її чарами, як Самсон перед Далілою. Побачимо, як вона прийме мій план!» подумав Престо.

В призначений час Престо ввійшов у знайомий будуар, устелений килимами і заставлений отоманками, пуфами, розсувними кріслами. Строкато і різностильно. Але у господині, яка підбирала ці меблі, був свій розрахунок: сідаючи і лягаючи в крісла та на кушетки найрізноманітнішої форми, можна було показати найбільш вигідні пози — показати товар лицем, а це було дуже важливо, бо піднімало ціну товару в очах кінопідприємців і режисерів, які відвідували «зірку». Краса тіла для неї була головним багатством.

Люкс прийняла Престо в костюмі Клеопатри, лежачи на довгому єгипетському дивані з кривими ніжками. Клеопатра була її новою роллю, а Люкс мала звичай «входити в нові ролі», перевтілюючись і дома в нову героїню.

— Мені треба відчути себе царицею Єгипту, — говорила вона, іноді примушуючи навіть свою камеристку одягатися в костюм єгипетської рабині і подавати їй шоколад в єгипетській чашці. А втім, це була скоріше примха, розрахунок на зайвий ефект, ніж серйозна творча робота.

Престо, глянувши на новоз’явлену Клеопатру, не відчув колишнього хвилювання. Незважаючи на те, що Люкс була надзвичайно красива в цьому екзотичному наряді, він усе-таки лишався байдужий. Тоніо навіть здалося, що перед ним не жива людина, а статуя з музею воскових фігур.

Люкс посміхнулася до гостя однією з своїх найчарівніших посмішок, а в її арсеналі цих посмішок були дюжини, на всі випадки життя і артистичної практики,

— Я дуже рада вас бачити, Тоніо, — співуче сказала Люкс, уважно спостерігаючи в той же час, яке враження вона справила.

Мабуть, вона чекала більшого ефекту. На якусь мить в її очах промайнуло занепокоєння, але Гедда одразу ж надала обличчю безтурботного виразу.

— Сідайте. Ми так давно не бачилися. Ви загоріли і ніби трохи схудли. І вигляд стомлений. Багато працюєте? — запитала Люкс і в той же час подумала: «Чому він сьогодні такий дерев’яний? Жодного комплімента, не зітхає, не дивиться на мене з тугою. Невже я втратила владу над ним?!»

— Так, я багато працюю, — відповів Престо, сідаючи на низенький м’який пуф.

— Чула. Ви починаєте власне діло. Напевно, це буде щось оригінальне, як і все, що виходить з-під рук Тоніо Престо.

Престо пустив повз вуха комплімент, тільки кивнув головою.

— Дуже оригінальне, міс Люкс.

— І, мабуть, ви придумали чудові ролі?

— О, звичайно. Роль героїні, здається, вдалася мені.

— Це дуже цікаво! Розкажіть, розкажіть швидше.

— Ви так жваво цікавитесь, ніби й самі не від того, щоб узяти участь у моїй роботі? — спитав Престо, ледве помітно усміхаючись.

Люкс зволікала з відповіддю. Вона саме цього й хотіла: дати Престо зрозуміти, що, можливо, не відмовиться перейти до нього на роботу, якщо їі добре попросять про це і якщо сценарій та роль сподобаються. Але разом з тим Люкс хотіла ухилитися від певної відповіді, яка зв’язала б її.

— Який же артист не мріє про виграшну роль! — відповіла вона.

Тепер Люкс чекала, що Престо почне розхвалювати роль героїні, щоб ще більше зацікавити її. Але Тоніо несподівано сказав:

— Боюсь, що ця роль не для вас. — І додав: — Ви не справитеся з нею!

Це був виклик, майже образа

— Роль може мені не сподобатися, — відповіла вона холодно, — але щоб я не справилася з нею!.. Ви, здається, знаєте мене не один день, Тоніо, — вже лагідніше, з товариським докором закінчила вона.

— Я знаю, яка ви артистка!

«Навіть не сказав, геніальна або хоч талановита», незадоволено відзначила Люкс.

— Дочка короля, графиня, молода вдова мільйонера, знаменита артистка… — почав Престо перелічувати найкращі ролі Люкс. — Чудові костюми, шовк, золото, дорогоцінне каміння, розкішні зачіски… Але це не те, зовсім не те, що у мене, міс Люкс.

— А що ж у вас! — запитала ображеним тоном Люкс. — Хто ж ваша героїня?

— Прачка.

— Прач-ка? — скоріше прошепотіла, ніж проговорила вона, дивлячись на Тоніо широкими очима. Чи не глузує він з неї?

— Так, звичайнісінька прачка, а втім, молода і симпатична, — спокійно відповів Престо. — А герой… герой — безробітний у лахмітті, який ходить по смітниках і збирає гачком кістки та ганчірки. Місце дії — підвали, горища і задні двори.

Люкс трохи оволоділа собою, посміхнулася.

— Ви жартуєте, Тоніо.

— Я говорю цілком серйозно. Мені, звичайно, було б дуже приємно, якби моя прачка мала вашу зовнішність. Контраст між багатством, яким природа наділила героїню, і тим, що дало їй життя, був би дуже ефектним, але, мені здається, вам нелегко було б увійти в таку роль.

Обличчя Люкс раптом втратило всю свою чарівність. Воно стало холодне і майже зле. І Гедда відразу перестала цікавитись Престо. В її очах він був кінченою людиною. Пітч може бути спокійний: Престо сам скрутить собі в’язи.

— То що ж, міс, ви думаєте про нову роль? — запитав Тоніо, майже не приховуючи іронії.

— Пошукайте свою героїню серед прачок, містер Престо, — сказала вона льодяним голосом.

— Я так і зроблю, міс, — визивно весело відповів Престо і подумав: «Простенька Еллен — перлина порівняно з цією мішурою».

Говорити їм більше не було про що. Престо вклонився і вийшов.

Люкс нерухомо лежала на єгипетському дивані. Зараз вона й справді була схожа на Клеопатру, яку тільки що ужалила в груди змія. Нехай Престо скрутить собі в’язи — їй це байдуже. Але як він міг так легко розлюбити її? Невже вона почала втрачати жіночу чарівність? Ця думка примусила Люкс похолонути. її чарівність — її капітал… «Ні, ні,— заспокоювала вона себе, — жодне дзеркало не говорить мені про те, що я починаю марніти. Тут щось інше. Можливо, наслідок метаморфози, якої зазнав Престо, а може, він захопився… якоюсь прачкою. Тим гірше для нього! І він смів ще мріяти про мене!..»

А Престо, повертаючись на автомобілі додому, в свою чергу думав про Люкс:

«Вона залишається однією з найчарівніших жінок. Це безперечно. Але чим ближче пізнаєш її як людину, тим більше розчаровуєшся. У неї нема іншої мети в житті, як гроші, нажива… Ні, все це зірки не мого небосхилу. Нову справу треба робити з новими людьми, і я знайду їх серед талановитої молоді!»

• Предыдущая
• 61/112
• Следующая