Я, робот - Азимов Айзек - Страница 28

• Предыдущая
• 28/45
• Следующая

— Он що! Який тут зв’язок?

— Коли робот зник і ми не змогли його знайти, хоч, запевняю вас, ми знайшли б і голку в сіні, нам спало на думку полічити роботів, що залишилися на кораблі. Їх виявилось шістдесят три.

— Отже, наскільки я зрозуміла, шістдесят

третій і є ваш блудний син? — Очі в Сьюзен Келвін потемніли.

— Так, але ми не знаємо, котрий саме шістдесят третій.

Запала мертва тиша. Електричний годинник пробив одинадцяту.

— Цікаво, — озвалася Келвін, і кутики її губів опустилися. — Пітере, — насторожено повернулася вона до свого колеги, — що тут відбувається? Що за роботи використовуються на Гіпербазі?

Доктор Богерт, завагавшись, ніяково посміхнувся:

— Досі це була досить делікатна справа, Сьюзен…

Вона перебила його:

— Досі? А тепер чому з шістдесяти трьох однакових роботів, яких не відрізниш один від одного, не можна вибрати будь-кого? Хіба це важко? I навіщо було посилати по нас?

— Зараз поясню, Сьюзен, — покірно мовив Богерт. — На Гіпербазі використовується кілька роботів, мозок яких не повністю запрограмовано відповідно до Першого закону.

— Не повністю? — Доктор Келвін відкинулася на спинку крісла. — Ясно. I скільки ж їх виготовлено?

— Небагато. То було урядове замовлення, і ні в якому разі ми не могли порушувати таємницю. Ніхто не повинен був знати, окрім найвищого начальства, яке мало до цього безпосереднє відношення. Ви не входите в те число, Сьюзен, і я тут ні при чому.

— Я хотів би дещо пояснити, — владно перебив генерал. — Я не знав, що доктор Келвін не ознайомлена з ситуацією. Не мені вам говорити, доктор Келвін, що використання роботів завжди наштовхувалося на сильну протидію на Землі. В цьому випадку єдиним захистом від радикально настроєних ортодоксів було обов’язково програмувати всіх роботів відповідно до Першого закону. Щоб ні за яких обставин вони не могли завдати шкоди людині.

Але нам потрібні різні роботи, тому кільком роботам моделі НС-2 — Несторам — запрограмували трохи видозмінене формулювання Першого закону. А щоб зберегти таємницю, всі НС-2 виготовляються без номерів; модифіковані екземпляри доставляються сюди із звичайними роботами. Всім їм, звісно, суворо заборонено розповідати про свою модифікацію будь-кому, крім спеціально уповноважених людей. — Він розгублено всміхнувся. — А тепер усе це повернулося проти нас.

Келвін похмуро поцікавилась:

— Ви опитували кожного, хто є хто? Ви ж, напевне, уповноважений.

Генерал кивнув:

— Усі шістдесят три заперечують, що працювали тут. Проте один з них бреше.

— А на тому, якого ви шукаєте, є сліди, що він працював? Інші, як я зрозуміла, ще новенькі, прямо з заводу.

— Він прибув лише місяць тому. Він і ще два, яких щойно привезли, мали бути останніми. Більше нам не потрібно. На них немає слідів експлуатації. — Генерал повільно похитав головою, і в його очах з’явився відчай. — Докторе Келвін, ми не можемо випустити цей корабель з Гіпербази. Коли про роботів без Першого закону стане відомо всім…

Здавалося, він просто боявся уявити можливі наслідки.

— Знищіть усі шістдесят три, — холодно і рішуче порадила Келвін, — і питання буде розв’язане.

Богерт скривився:

— Це означає з кожним роботом знищити тридцять тисяч доларів. Навряд чи фірмі “Ю. С. Роботс” це сподобається. Слід краще поміркувати, Сьюзен, перш ніж щось знищувати.

— В такому разі, — різко кинула вона, — мені потрібні факти. Які конкретно вигоди має Гіпербаза від цих модифікованих роботів? Чим саме вони необхідні для вас, генерале?

Келлнер наморщив лоба і потер лисину:

— Ми мали доволі мороки із звичайними роботами. Бачите, людям доводиться багато працювати з важким випромінюванням. Звичайно, це небезпечно, але ми вжили всіх запобіжних заходів. За весь час було лише два нещасних випадки, але обидва без фатальних наслідків. Але ж цього не поясниш звичайним роботам. Перший закон гласить: “Робот не може нашкодити людині або через свою бездіяльність допустити, щоб людині було завдано шкоди”. Це для них першорядне, доктор Келвін. Коли кому-небудь з наших людей доводилося потрапляти під помірне гамма-випромінювання хоч і на короткий період, — що, звичайно, не шкодило організму, — найближчий робот кидався туди і відтягував людину. При слабкому випромінюванні роботи так ревно оберігали людей, що доводилося їх проганяти. А коли випромінювання посилювалося, позитронний мозок роботів під дією гамма-променів руйнувався, і ми несли значні збитки.

Ми переконували їх, але вони стояли на тому, що перебування людини під гамма-променями загрожує її життю, дарма що вона побуде там півгодини. А коли людина забуде, казали вони, і пробуде там цілу годину? Тоді не буде шансів урятувати її. Ми доводили, що вони ризикують собою і їхні шанси врятувати людину незначні. Але власна безпека, казали вони, — то лише Третій закон робототехніки. На першому ж місці Перший закон, що дбає про безпеку людини. Ми віддавали накази, суворо забороняли їм перебувати в полі гамма-випромінювання. Але послух — це лише Другий закон робототехніки, а на першому місці стоїть Перший закон — закон безпеки людини. Доктор Келвін, ми опинилися перед вибором: або обходитися без роботів, або щось робити з Першим законом. I ми зробили вибір.

— Ніяк не повірю, — озвалася доктор Келвін, — що ви знайшли за можливе відкинути Перший закон.

— Ми не відкинули його, а лише модифікували, — пояснив Келлнер. — Позитронний мозок сконструйовано так, що він містить лише один аспект Першого закону, який гласить: “Робот не може нашкодити людині”. I все. Такі роботи не прагнуть відвернути небезпеку, що загрожує людині іззовні, приміром, гамма-випромінювання. Я правильно кажу, докторе Богерт?

— Цілком, — погодився математик.

— I це єдина відмінність ваших роботів від звичайної моделі? Єдина, Пітере?

— Єдина, Сьюзен.

Вона підвелася й підсумувала сказане.

— Зараз я ляжу спати, а годин через вісім побалакаю з тими, хто бачив робота в числі останніх. Відсьогодні, генерале Келлнер, якщо ви хочете, щоб я взяла на себе якусь відповідальність за ці події, я повинна повністю й беззастережно взяти на себе і розслідування.

Якщо не вважати двох годин напівдрімоти, Сьюзен Келвін не зімкнула очей. О сьомій ранку за місцевим часом вона подзвонила в двері Богерта, який уже також прокинувся. Він, зрозуміло, потурбувався прихопити на Гіпербазу й халат, в якому зараз красувався. Коли Сьюзен увійшла, він відклав убік ножиці для нігтів.

— Я вже чекав на вас, — приязно промовив він. — Вам, мабуть, неприємно усе це?

— Так.

— Вибачте, але іншої ради не було. Коли нас викликали на Гіпербазу, я здогадувався, що з модифікованими Несторами щось негаразд. Але що було робити? Я не міг всього розповісти під час подорожі сюди, хоч і хотілося, бо я не був упевнений. А ця модифікація надсекретна.

— Мені могли б сказати, — пробурмотіла Келвін. — “Ю. С. Роботс” не мала права втручатись у позитронний мозок без згоди роботопсихолога.

Богерт підняв брови й зітхнув:

— Сьюзен, ви все одно не змогли б вплинути на них. Такі справи уряд вирішує сам. Він хоче мати гіператомний двигун, а фізикам для цього потрібні роботи, які б не заважали працювати. Вони повинні були одержати їх, навіть якби для цього довелося пожертвувати Першим законом. Ми визнали, що таке, з точки зору конструкції, можливо, а фізики присяглися, що їм вистачить дванадцяти роботів, що їх використають тільки на Гіпербазі й знищать відразу, як буде готовий гіператомний двигун. Вони запевнили, що буде вжито всіх застережних заходів. I наполягли на секретності — от і все.

— Я б подала у відставку, — процідила доктор Келвін.

— Це б не допомогло. Уряд пропонував фірмі скажені гроші і пригрозив прийняти закон про заборону роботів, якщо ми відмовимося. У нас ні тоді не було виходу, ні тепер його нема. Якщо просочиться інформація, погано буде і Келлнеру, і уряду. А найгірше — фірмі “Ю. С. Роботс”.

Келвін пильно подивилася на нього:

• Предыдущая
• 28/45
• Следующая