Година Бика - Єфремов Іван - Страница 13
- Предыдущая
- 13/110
- Следующая
Зореліт завершив описувати точну криву. Його швидкість упала до визначеного мінімуму. В окремій маленькій кабіні, де дрімали Дів Сімбел і Вір Норін, запрацювали апарати пробудження, які розбудили б чергових на випадок будь-якої неполадки ОЕЗ. Невдовзі всі тринадцять чоловік зібралися в пілотському сфероїді, дивилися на планету, що наближалась. Друга від свого світила й набагато ближча до нього, ніж Земля до Сонця, вона теж мала лише один віддалений супутник екваторіального обертання. Астронавтам добре знайома чиста блакить рідної планети, яка ставала дедалі яскравішою і радіснішою в міру наближення до неї. Натомість Торманс виявився густо-синім, а там, де згущення хмарного покриву відбивали й менше розсіювали промені червоного сонця, — фіолетовим. В густоті забарвлення планети був відтінок непривітності. Більш нервові, ніж зорелітники, люди, можливо, побачили б у зовнішньому вигляді Торманса щось лиховісне.
Темно-синя куля висіла в чорному небі, а під нею, ледве помітний, плив попелястий диск супутника.
— Все-таки Торманс, мабуть, був третьою планетою, — голосно сказав Тор Лік. — Перша давно впала на своє світило, як то буде з нашим Меркурієм. Ця зірка старша… — Астрофізик замовк, дивлячись на приймальний екран передніх локаторів, прокреслений дугою пунктиру.
Гріф Ріфт кинувся до пульта, проте Олла Дез випередила його й увімкнула зв’язок. У другому віконці під локатором побігли короткі вертикальні стовпці, а перекладна машина стала виспівувати дві ноти — ре і соль, повторюючи їх без упину.
— Мова Кільця! — вигукнув Гріф Ріфт.
Олла Дез пересунула індекс перекладної машини. Зразу ж У віконці отвору побігли цифри: 02, 02, 02, 02… — галактичні позивні станцій Великого Кільця. Зореліт викликали!
Якісь надзвичайно чутливі локатори виявили наближення «Темного Полум’я» і тепер зверталися до нього мовою, спільною Для мільйонів планет Галактики і позагалактичних зоряних скупчень, об’єднаних у могутній союз Великого Кільця. Навіть галактика М-ЗІ, або Туманність Андромеди, тепер з допомогою зорельотів прямого променя приєднує колосальну потужність свого колективного розуму, свого Кільця, до нашого, і це лише сам початок нової ери ЕРЗ. Ця умовна мова, розшифрована сином Землі, незабутнім Кам Аматом, готувалася зазвучати в звичайних символах з планети Торманс!
Але тоді зовсім неправильні були земні уявлення про неї! Якщо тормансіани входять до Кільця, знають його мову і спілкуються з братами по розуму, то ніякої планети мук не існує. Це міф, помилка, зумовлена випадковим нерозумінням. Очевидно, мислення цефеян надто відрізнялося від мешканців сузір’я Дракона, які послали ЗПП у двадцять шосту сферу восьмого оберту, і це не могла перевірити станція Великого Кільця, яка передала повідомлення Землі!
Чеді Даан здалося, що в зорельоті повіяло підбадьорливим вітром далекої Землі. Замість того щоб стукати в двері негостинної, можливо, ворожої планети, вони приходять званими гостями, як рівні до рівних. Тормансіани усе зрозуміють, і марними видаються побоювання образити чи бути ображеними недовір’ям і страхом.
Товариші Чеді розділяли її радість. Тільки в гострому обличчі Олли Дез на мить промайнуло розчарування. Із неусвідомленого бажання наслідувати Фай Родіс Чеді Даан спершу подивилась на неї, впіймавши кинутий Гріф Ріфтом погляд веселого полегшення, майже торжества. Фай Родіс злегка відкинулась назад, щоб не відвертатись від екранів, і подала Гріф Ріфту руку таким жестом, що Чеді була в захопленні: вона ще ніколи не дивилася на голову експедиції як на жінку, особливо поруч із такими неперевершеними представницями своєї статі, як Олла Дез і Евіза Танет. А зараз у Родіс ніби злилися ніжність матері, доброта лікаря і радість усвідомлювати себе прекрасною.
Перебіг цифрових сигналів за склом приймача тривав визначене число хвилин. Потім надійшла низка інших знаків. Жорсткий, слабо модульований голос, яким говорили малогабаритні перекладні машини на кораблях, повільно вимовив: «Усім, усім, усім. Слухайте повідомлення…»
Чеді похолола й безпорадно оглянулась. Фай Родіс миттю нагнулась до приймача, а Гріф Ріфт стиснув у кулак руку, яка щойно тримала пальці тріумфуючої Родіс. «Слухайте повідомлення експедиції з планети», — машина ніби захлинулась, видавши кілька невиразних звуків, і вела далі, як і раніше, чітко, без інтонацій: «Ми встановили орієнтир галактичних координат і попередження на ненаселеному супутнику планети. Слухайте спочатку попередження: 02, 02, 02, 02, — слухайте попередження».
— О-ох, — зітхнув хтось із гіркотою розчарування, ледве машина на секунду замовкла.
«Застереження кисневого життя. Не робіть посадки. Планету заселяє гуманоїдна цивілізація великої щільності ІТВ (індекс технічної висоти) близько 36, що не входить у ВК. На прохання прийняти зореліт, надіслане їхньою мовою, категорично заперечили. Вони не хочуть відвідувачів. Не робіть посадки на планету». Машина зробила другу паузу, а у віконці поповзли значки її цифри, непотрібні для землян, які заздалегідь знали координати. Люди стояли в мовчанці, поки знову не повторилися звуки і цифри галактичних позивних.
— Усе зрозуміло! — Олла Дез вимкнула приймач.
— Так, — невесело сказав астронавігатор, — бомбова станція на супутнику. Справно працює третє століття. Молодці цефеяни!
— Взагалі, якби не вони… — почала Олла Дез.
— Нас би тут не було, — озвався Соль Саїн, сухо засміявшись від пережитого напруження.
Люди зарухались і заговорили, намагаючись приховати одне від одного своє розчарування.
— Прошу уваги, — припинив розмови Гріф Ріфт і звернувся до Фай Родіс: — Який план?
— Як і раніше, без змін, — відповіла вона, знову перетворившись на колишню, спокійну й несхитну Родіс.
— Чи треба спочатку наближатися до супутника, — спитав Гріф Ріфт, — тепер, коли повідомлення цефеян підтверджує його безлюдність?
— Треба. Ми з нашим досвідом можемо побачити те, що не могли зрозуміти і, отже, не помітити цефеяни. Можливо, на супутнику зосталися споруди колишньої цивілізації Торманса, яка лише згодом занепала. На планеті могла існувати ще давніша цивілізація, що вимерла або була знищена сучасними мешканцями Торманса, якщо вони прибульці…
Гріф Ріфт кивнув, мовчазно погоджуючись.
«Темне Полум’я» повільно наближався до супутника і, вирівнявши з ним свою орбіту, почав обліт позбавленої життя кулі діаметром близько шестисот кілометрів, як Мімас Сатурна. Потужні стереотелескопи обмацували сіру поверхню, місцями поорану глибокими тріщинами провалів і низьких гір. Стрічки відзнятих фільмів просто з апаратів тяглися на збільшення, достатнє, аби роздивитись окреме каміння. Перехресний обліт не дав ані найменшого доказу, що супутник колись населяли розумні істоти. Знайшли навіть бомбову станцію цефеян, яка затишно розташувалась у напівцирку, врізаному в круте урвище пухирчастої світлої лави. У це зручно захищене від метеоритів місце на Другому колі обльоту скинули бомбову станцію «Темного Полум’я», яка сповістила мовою Кільця, що ЗПП Землі прибув сюди із спеціальною місією і сідатиме на планету. Продовження роботи станції більше п’яти років з моменту скидання означає загибель зорельота, про що планета СТ 3388 + 04ЖФ (Земля) просила повідомити по Кільцю при найпершій можливості. — Не забути б вимкнути на зворотному шляху, — стурбовано сказав Дів Сімбел, — такі випадки траплялися на радощах, коли рятувалися з небезпечних планет.
— У нас є запобіжний пристрій, — запевнив Соль Саїн, — тут додатковий контур. Будемо віддалятися від Торманса і його супутника, станція завиватиме, поки не вимкнемо.
— Тоді все готово! Час іти на Торманс, — сказав, позіхнувши, інженер-пілот.
— Устигнемо відпочити. Фай Родіс попередила, щоб ми підходили до планети якомога повільніше, з денного боку, не користуючись локаторами і не сигналячи.
— Підкрадаємось, наче давні мисливці до звіра, — невдоволено всміхнувся Соль Саїн.
— Вам не подобається? — здивувався Дів Сімбел.
— У цьому є щось негідне — ховатися, скрадатися потайки!
- Предыдущая
- 13/110
- Следующая
