Выбери любимый жанр

Рубаї - Хайям Омар - Страница 8

Изменить размер шрифта:

168

Всі таємниці пильно зберігай,

Щоб не дізнався нелюд і шахрай.

I зваж: як з іншими ти поведешся,

Того від інших і собі чекай.

169

Ланцюг від милої і навіть рана — щастя.

Буть курявою там, де йде кохана, — щастя.

Коли й ущипливе тобі словечко кине,

Радій, бо кожна річ, від неї дана, — щастя.

170

На вулиці красунь блукаємо сьогодні,

Кохання та вино вславляємо сьогодні!

Ми увільнилися назавжди від буття —

I в царство Вишнього вступаємо сьогодні.

171

Я змарнував життя, мій подих зіпсувався,

I хліб гірчить мені, і з горем я спізнався.

Веління Вишнього сповняти не спішив я,

А недозволене… я завжди в нім кохався!

172

Хоч я не шліфував покірності перлину

I тягаря гріхів з плечей своїх не скину,

Все ж не пускаюся я берега надії,

Бо тільки істину я визнаю єдину.

173

Про рай розказують, про гурій молодих,

Про мед і про вино… Ну, що ж! Тоді не гріх

I тут потішитись небесними дарами,

Адже ж усе одно ми прийдемо до них.

174

Коли пшеничної перепічки дістану

Та шмат баранини, та в келиха загляну,

Та сяду з милою серед руїн — це втіха,

Приступна, далебі, не кожному султану.

175

Коли безгрішний дух розлучиться з життям,

Із праху людського нам зліплять гроб, а там,

Після недовгого спочинку, доведеться

Такою ж глиною для інших стати й нам.

176

Я чув, що праведні підіймуться з могили

В тім самім образі, в якому опочили.

Тому я з милою й вином не розлучаюсь,

Щоб нас і в судний день, бува, не розлучили.

177

О небо! В злигоднях повинне тільки ти,

Старе вмістилище ненависті і мсти!

А ти, о земле, ти… Якби в тобі копнути,

Які б коштовності вдалося віднайти!

178

На муки, кажуть нам, засуджений п'яниця.

Не вірте: вирок той ніколи не справдиться!

Якщо поглине ад закоханих і п'яних,

То завтра ж у раю нікого не лишиться.

179

Цю пишну піалу, що сяяла, як жар,

Розбито й кинуто… Минатимеш базар —

Під ноги поглядай, не наступай на неї:

З піал голів людських її зліпив гончар.

180

Що в мудрості тепер? Як догоджати їй,

То краще йди в сарай та бугая подій!

Сьогодні вигідно носити глупства лахи,

Бо розум ціниться дешевше за пирій.

181

Хайяме-грішнику, ти вбрався в темні шати —

Й журбою думаєш гріхи із себе зняти?

Хіба не для гріхів існує всепрощення?

Воно для грішника, тож годі вболівати!

182

Соннивче, скоро день! Жени з очей дрімоту!

До музики й вина збуди в собі охоту!

Тим, хто живе тепер, недовго обертатись,

А тим, хто відійшов, немає повороту!

183

Коли, опатравши, як птицю степову,

Назавжди смерть мене утопче у траву,

Зберіть тоді мій прах, зробіть сулію з нього —

I, вчувши смак вина, я знову оживу.

184

Коли сконаю я, вином мене обмийте

I поминального у келихи налийте!

Як хочете знайти мій прах у день спасіння,

Долівку заступом у кабаку розрийте!

185

Не пий, наказують, твоя вина в вині:

Настане судний день — і будеш ти в огні.

Це так… Та з радістю б віддав я землю й небо,

За мить, коли в шинку ми сидимо хмільні.

186

Ми — зібрання ляльок, нас крутить як хотя

Небесний витівник. На килимку життя

Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) —

I потім падаєм у ящик небуття.

187

Я птаха спостеріг на древній вежі Туса,

Що пильно роздивлявсь на череп Кай-Ковуса.

Я чув, як черепу він мовив: «Леле, леле!

Де тулумбасів гук, де горді чола й вуса?»

188

Як буде в тебе жбан іскристого напою,

Розпий з людьми його, з якою хоч юрбою,

Той, хто життя нам дав, не журиться нітрохи

Твоїми вусами й моєю бородою.

189

О небо! Тугою мені ти серце краєш,

Сорочку радості з плечей моїх зриваєш!

Вітрець, яким дишу, ти полум'ям проймаєш,

А воду, що я п'ю, ти в попіл обертаєш!

190

Багатства прагнеш ти… Та чи в багатстві суть

Короткого життя? Всі, хто живе, умруть.

Життя у позику тобі даеться — отже,

З ним розлучитися щодня готовий будь!

191

Ми поряд з келихом тримаємо Коран,

То йдем у праведний, то знов у грішний стан.

Під синім небом цим не зовсім ми кафіри

I не належимо цілком до мусульман.

Перейти на страницу:

Вы читаете книгу

Рубаї

Хайям Омар

Наши партнеры