Разноцветный менеджмент. Эволюция мышления, лидерства и управления - Валерий Пекар - Страница 5

• Предыдущая
• 5/15
• Следующая

Зіткнення фіолетової парадигми із сучасною реальністю породжує магічні інтерпретації, наслідком чого є карго-культи.

Кожен з нас проходив через фіолетовий етап у дитинстві, коли світ відкритий і цікавий, а батьки сильні та дбайливі. Це щасливий час, і тому туди так тягне тих, хто втратив опору в інших світах (в результаті «загнивання» і розпаду Радянського Союзу таких стало багато, звідси фантастична популярність свого часу Кашпіровського і «Білого братства», величезні наклади журналів про інопланетян, таємні організації та секретні змови). Однак люди, які застрягли у фіолетовому світі, закривають для себе дорогу в наступні світи.

Червоний світ – світ-джунглі

Рамки фіолетового світу занадто тісні для особистості – усвідомивши себе, особистість виривається звідти на простір червоного світу, а якщо вона сильна – то й руйнує фіолетовий світ, ламаючи його крихку оболонку. Червоний раптово усвідомлює себе вільним від страху перед духами, чужинцями, громадським несхваленням.

Червоний світ – це світ Еґо. Зіткнення різних Еґо, не обмежене жодними правилами, перетворює світ на джунглі – це найточніша метафора червоного світу. «Сильний і хитрий завжди правий» – написано на його воротах. Метою тут є життя «на повну», негайне задоволення будь-яких своїх бажань. Але не подумайте, що червоний світ складається з самих лише хижаків: чисельно в ньому переважають жертви, приречені прислужувати й очікувати на свою маленьку перемогу – знайти ще слабшого або ж обдурити, вкрасти що-небудь у сильного і тим нівелювати його перемогу і власну поразку. Жінки, діти, слабкі та чужинці у червоному світі завжди принижені та експлуатуються.

Червоний світ – це світ греко-римських (олімпійських), германських, слов’янських, єгипетських богів і героїв. Тут вищими (взагалі кажучи, єдиними) цінностями є перемога і влада. Світом править доля – сліпа, жорстока і безжальна сила, з якою не можна домовитися, якій байдужі вчинки, і навіть боги перебувають в її владі. Тому тут немає жодної етики, немає сорому чи каяття. Тут немає праведників, але є улюбленці богів. Червоний світ – це небезпечне і жорстоке місце.

Історично червоний світ виникає тоді, коли владу можна перетворити на блага (задоволення потреб). Те, що у фіолетовому світі було ярмом обов’язку і відповідальності за благополуччя інших, яке приносило повагу, але не багатство, у червоному світі стало єдиним джерелом багатства: влада дає право взяти все, чого можна побажати, і тому розлучитися з нею неможливо. Оспівуванню перемоги та переможців присвячені героїчні епоси.

Вірити нікому не можна! Кожен тільки за себе! Крадуть усі! У кожного є ціна! Я гідний більшого, і я отримаю це негайно! Зараз або ніколи! – Напевно, ви знаєте людей, які дотримуються таких поглядів на життя. Таке саме ставлення культивується і до навколишнього середовища («Ми не можемо чекати милостей від природи, узяти їх – наше завдання»). Як вам такий анекдотичний варіант: «Мені чужого не потрібно! Але своє я візьму, кому б воно не належало!».

Влада приходить із силою та вмінням нею користуватися. Але для того щоб силу можна було перетворити на владу і конвертувати у блага, цих благ має бути вдосталь. Тому червоний світ виникає приблизно тоді ж, коли з’являється сільське господарство, що дозволяє підняти продуктивність і накопичити надлишки. Не одразу й не скрізь, але у більшості випадків червоний світ призводить до виникнення рабства: раба легко контролювати силою, а у сільськогосподарському виробництві він дає реальний результат (і то більший, що більше рабів). Там, де рабство не виникає, його сурогатом є «зовнішнє рабство», витончено назване «набіговими формами господарювання» (згадайте фільм «Сім самураїв» та його американське дзеркало «Семеро сміливих»). Азіатські диктатури і варвари-кочівники, Дикий Захід, бандитські королівства і піратські «республіки», конкістадори і «солдати удачі» – існує багато різноманітних історичних прикладів червоних світів. Але й сьогодні так живе 20 % (!) населення земної кулі – і не тільки у відсталих країнах (яких чимало), а й у найбільш розвинутих. Рабства вже майже немає, але можливість конвертувати силу у блага залишається – у злочинному світі, в деяких молодіжних тусовках та тюремних спільнотах. Подекуди люди вимушено потрапляють у червоний світ з наступного, синього, внаслідок погіршення умов життя.

Фільм Мела Ґібсона «Апокаліпсис» чудово показує шок і жах мешканця фіолетового світу, якому випало потрапити у червоний.

Для знайомства з червоним світом не потрібно вирушати у джунглі Африки – у рідних кам’яних джунглях сучасних міст ми зустрінемо червоні «острови» та цілі «континенти». Підлітки-хулігани та зовні респектабельні начальники «лідерського типу» (а по суті – маленькі чи великі диктатори), дикі рок-зірки, серйозні бандити і серйозні спортсмени (у багатьох некомандних видах спорту), активні продавці та чимало підприємців-початківців (часто за потребою), значна частина правоохоронців («силовиків») і політиків – усі вони мислять категоріями боротьби і перемоги, слави і влади. «Нові руські» – класична назва червоних у пострадянському світі, а в інших місцях та інших ситуаціях їх можуть називати «мачо». Гасло «живи на повну, насолоджуйся життям і наплюй на інших» залишається актуальним не лише в умовах нестачі життєво важливих благ, а й у суспільстві відносного добробуту.

У червоному світі немає минулого і майбутнього – а значить, немає причин і наслідків. Тому навіть смертна кара не вирішує проблеми злочинів: дії не пов’язуються з наслідками. Немає не тільки майбутнього, але й минулого – а значить, надана послуга «не враховується». Слабкі заслуговують на поразку, а ввічливість сприймається як слабкість. У проблемах завжди винен хтось інший («він перший почав»), усі причини знаходяться зовні, а не всередині. Тут немає правил: червоний ніколи не запитує себе «хто мені дозволив?», його турбує лише питання «хто мене зупинить?». Добро і зло, відчуття провини – все це червоному незнайоме.

У червоному світі немає минулого і майбутнього – а значить, немає причин і наслідків.

Червоний використовує лайку, оскільки йому дійсно важко знайти слова для емоцій, що переповнюють його.

У червоному світі немає і рефлексії. Інша людина тут завжди лише об’єкт: «хороший індіанець – мертвий індіанець» і, звичайно, «проблеми індіанців шерифа не турбують». Світ – це зіткнення воль та інтересів, і тому життя – це завжди гра з нульовою сумою.

Християнські місіонери проповідували аборигенам і вирішили дізнатися, що ті зрозуміли з проповідей про добро і зло. «Коли сусіднє плем’я забирає в нас худобу, це зло, – відповіли аборигени. – А коли ми в них забираємо худобу, це добро».

Зауважимо, що червоний може мати високий інтелект: адже парадигма мислення – це не сила розуму і не IQ, а спосіб думання. У коміксах ви обов’язково зустрінете «вченого-лиходія», що нагадує професора Моріарті, вічного суперника Шерлока

• Предыдущая
• 5/15
• Следующая